Ірко, в неділю поїдеш зі мною в магазин, потрібно стільці в хату нові купити, старі вже з моди вийшли, кумові їх віддати обіцяв. Дорогі, але це ж для себе треба, грошей не шкода. Купувати в хату дороге перед родиною – не гріх, – сказав якось чоловік. Поміж полицями в продуктовому відділі Ірина побачила ананас, вона завжди його хотіла скуштувати, було цікаво, який він на смак, бо в селі їсти такі фрукти не заведено. Вона взяла і до візочку його понесла. Микола аж почервонів, коли це побачив. – Поклади його назад, кажу
Ірина завжди мала гарний смак, чудово малювала, любила квіти і природу. Вона мала чудову здатність створювати красу, де б вона не була. Дівчиною вона мріяла про те, як
Олена добре чула, що свекруха намагається відкрити їх квартиру своїми ключами, стукає в двері і плаче, але того дня вона таки не впустила матір чоловіка до них. – Нічого страшного, ми з Олексієм просто змінили замки, не ходіть сюди більше. А раніше, коли свекруха була в Чехії на заробітках проблем ні в кого не було
Того ранку Людмила Іванівна, як завжди дістала ключі, але не могла відкрити квартиру свого сина. Вона дуже здивувалася, адже завжди могла зайти до сина з невісткою тоді, коли
Хочеш мені життя зіпсувати? Ми ж ще молоді з тобою зовсім, – так відреагував Микита, коли дізнався, що Ольга чекає дитину. Довго його не було, після того, а потім повернувся і, несподівано, покликав заміж. Якби ще тоді Ольга знала справжню причину, то сто разів подумала б, перш ніж відповісти
Коли Ольга дізналася, що чекає дитину, Микита відреагував так: – Хочеш мені життя зіпсувати? Ми ж ще молоді з тобою зовсім. І це все, без жодних подробиць. Про
Коли Ірина сказала дітям, що збирається в Італію, ті навіть слів підібрати не могли, бо ніколи не думали, що мати-пенсіонерка захоче за кордон на старості років. Та в Ірини був свій хитрий план, про який знала лише сусідка
Ірина все своє життя провела в маленькому містечку на околиці. До роботи в місті їй доводилось добиратися близько години. Здавалося б, не так вже й далеко, але це
Добре, але платіть мені, як за няню. Я не буду сильно завищувати ціну, але давайте не економте на мені. Я ціную свої сили, час і доглядати за малими дітьми вже важко в мої роки, сказала свекруха, коли ми з чоловіком попросили, щоб вона сиділа з нашим сином, щоб я на роботу пішла. Ми не могли повірити в те, що почули. Я думала свекруха так жартує з нами, а дарма
Ти хочеш, щоб мама залишалася з малим? Це чудово, коли є бабуся, — сказала я. — А коли є ще й гроші, щоб за це заплатити, — відповіла
Внуки забігли до Олени в кімнату й почали гратися з іграшками на ялинці. Раптом пролунало тріск. На підлозі лежав розбитий декор — старенька скляна зірка, яка дісталася їй від матері. — Бабусю, вибач, ми випадково! — швидко сказала Марійка, винувато поглянувши на неї. Олена мовчки подивилася на уламки. Щось всередині її наче обрушилось. Іграшка, яку вона зберігала десятиліттями, тепер була просто шматками. — Нічого, дитинко, це всього лише іграшка, — промовила Олена, але її голос затремтів, вона відвернулася, аби внуки не побачили її сліз
Мамо, ти найкраща! — вигукнула Оксана, заходячи в квартиру. Вона швидко зняла взуття, але так і не зняла пальто. — Я залишаю малих у тебе на кілька годин,
Ліно, я тут знайшла в твоїй шафі якісь старі непотрібні речі. Сукня якась. Викинула. Фотографії. Теж на смітник — що з ними возитися? — сказала свекруха, навіть не соромлячись. Ліна стояла, як вкопана, не могла повірити, що мати чоловіка рилася в її речах
— Андрію, ти зовсім за дружиною своєю не слідкуєш! — голос Віри почувся крізь шум на кухні. Ліна застигла, тримаючи в руках ложку. Вона щойно закінчила готувати борщ,
Платити твоїй матері за те, що вона сидить з нашим сином? Це ж її рідний онук! Їй повинно бути соромно брати гроші за допомогу! – сказав Катерині чоловік. Вона подивилася на нього здивовано і ледь не заплакала, так стало шкода рідну матір
Ти розумієш про що говориш, Катерино? — Михайло різко звернувся до дружини. — Платити твоїй матері за те, що вона сидить з нашим сином? Це ж її рідний
Слідкуй за своїм чоловіком завжди, бо як стане занадто самостійним, то залишить сім’ю, – ще колись давно на весіллі сказала мама Тетяні. Вона ще тоді посміялася з цих слів, а тепер, коли прожила в шлюбі чимало років, згадала все в деталях. Мама була тоді права, шкода, що вона не послухала її
— Я подумав, що нам треба розділити бюджет, — сказав Олексій, дивлячись на дружину. — Так буде простіше. Кожен відповідатиме за свої витрати сам. Тетяна застигла, неймовірно здивована.
Мамо, що з вами? Ви ж завжди допомагали нам! – стурбовано сказала Олена свекрусі, коли та відмовилася дати їй гроші. – Так, завжди допомагала, але тепер до мене, невістко, навіть не підходь, я за останні гроші краще в Іспанію поїду, ніж вам їх віддам
Олена стояла на кухні, схрестивши руки і вичікуючи реакцію своєї свекрухи. Її обличчя видавало невдоволення, хоча вона вже була готова до того, що Галина Іванівна відмовить. — І

You cannot copy content of this page