Мамо, ти чого така на мене ображена? Ти ж самостійна, доросла людина, у тебе все гаразд. Ти не потребуєш, щоб я постійно була поруч. У тебе своє життя, а в мене – своє. Відколи чоловіка не стало, доньки часто приїжджали до мене – підтримували, допомагали, привозили продукти. А, як пів року минуло, то змінилося дуже усе
Я не можу точно сказати, коли саме це сталося, але після того, як чоловіка не стало, я почала помічати, як змінюється моє відношення щодо вихідних та свят. Здавалося,
Мамо, вибач, але цього року ми з Оленою вирішили поїхати до її батьків. У нас свої плани. Дуже шкода, що не зможемо бути з тобою. Але давай якось іншим разом побачимося. Ти не ображайся, а зрозумій мене, я їм не можу відмовити. Обов’язково будемо наступного разу у тебе на Різдво. Не ображайся. Добре? – Сину, ти ж обіцяв, що приїдеш. Це ж Різдво. Як же ж так, – розчаровано мовила мати, схилившись біля пічки, яка одна ділилася з нею теплом на старості років
Ірина Олексіївна сиділа на старому дерев’яному стільці в своїй затишній кухні. Вікна були завішані важкими гардинами, які вже давно зіпсувалися від часу, але все одно створювали відчуття домашнього
Про зраду чоловіка Вікторія дізналася не від чужих людей, а від нього самого. Він тоді якраз з Києва додому на тиждень приїхав, працює зараз в столиці. Привіз гроші хороші, гостинці, все як завжди, але Вікторія побачила, що якийсь він не такий, дуже багато їй уваги приділяє, ніби відчуває за собою якусь вину
У цей вечір Вікторії було по-особливому сумно. Зима накрила Київ снігом, але це не відволікало її від думок, які крутилися в її голові. Тисячі думок, які без кінця
Коли син сказав матері, що одружується, Марія дуже зраділа, але новина, що він приведе невістку додому – засмутила її. Мати чомусь весь час думала, що син кудись свою дружину поведе, але вибору в неї не було, тому вона перебралася в найменшу кімнату в квартирі, аби дітям добре було. Лише рідна донька не зрозуміла цього і попросила в матері гроші за частину своєї квартири. Марія тоді ще не знала, що задумала невістка її
Марія Степанівна ніколи не могла б навіть передбачити, як складеться її старість. Жінці завжди, здавалося, що все б мало бути добре: трикімнатна квартира, сини та донька, і навіть
В кінці осені я вирішив мамі і татові зробити подарунок, адже батько якраз на пенсію вийшов – дав їм велику суму грошей, щоб вони поїхали в Карпати, в санаторій відпочити. Батьки дуже зраділи, гроші взяли і обіцяли поїхати. У мене на роботі було дуже багато справ, я сам не мав часу цим займатися, а своїх знайомих попросив батькам допомогти. А в той день, коли вони вже мали приїхати в Карпати, я маму набрав. Ох вона й здивувала мене
Не розумію чому, але у сім’ях так часто буває. що батьки більше шкодують одну дитину, поміж двох, часто й горнуться до одного – мовляв, він бідніший, доля його
Коли ми з Андрієм одружилися, то він з бабусею жив, не міг її покинути, адже доглядати стареньку більше немає кому. Тому після весілля ми з нею жили. Андрій просив, щоб я доглядала її, за це нам залишиться її квартира. Я, звісно, не проти була, але й гадки не мала, чим мені це обернеться
Коли я виходила заміж, то в мене були мрії про щасливе заміжнє життя, де ми з чоловіком будемо опорою одне одному, адже я добре розумію, що рідні люди
Коли Марія приїхала з Чехії на Різдво, то навезла багато смаколиків та продуктів з Праги. Всю дорогу щасливою була, бо хотіла дітей побачити і з ними провести свято. – Мамо, ми дорослі, у нас свої справи. Нам важко розпланувати час, коли ти приїжджаєш
Марія вже давно добре звикла до того, що її життя дуже змінилося після того, як вона поїхала на заробітки в Чехію. Майже 5 років тому, вона вирішила, на
Марія вийшла з автобуса, тримаючи в руках важкі пакети з продуктами. Біля хвіртки на хвилину зупинилася, милуючись своїм будинком. Він у неї невеликий, але затишний, збудований ще чоловіком, якого не стало давно. Кожен кущик у садочку, кожне деревце зберігали сімейні спогади. Зайшла в хату, а там невістка. – Маріє Богданівно, ми тут подумали. Можливо, вам варто пожити у своєї сестри, нам місця буде мало тут всім
Марія вийшла з автобуса, важко утримуючи в руках важкі пакети з продуктами. Сьогодні вона готувала святкову вечерю – Микола з Уляною мали приїхати. Марія дуже раділа, що син
Олеся ніколи й подумати не могла, що рідний дядько, який був завжди до неї байдужий, залишить їй у спадок велику квартиру в центрі міста. Коли нотаріус повідомив радісну новину, вона ледь телефон не впустила. Поруч з Олесею радів і її чоловік, але вона тоді й гадки не мала, що вони задумали з свекрухою
Олеся не чекала такого повороту долі. Коли вона отримала звістку про спадщину, дівчина ледь не випустила телефон з рук. Голос нотаріуса повідомив, що їй дісталася квартира. Дядько, який
З чоловіком ви в шлюбі дуже добре жили, нас вважали ідеальною сім’єю, всі нам заздрили. І було це рівно до того дня, коли він ввечері пішов відпочивати з друзями
Я коли була молодою дівчиною, дуже мріяла про хорошу сім’ю. В моїх мріях міцна і щаслива родина, це коли між подружжям завжди довіра, щире кохання, підтримка та повага

You cannot copy content of this page