— Та відклади ти вже нарешті ці свої нікому не потрібні зошити й товстелезні
Великий чорний позашляховик м’яко котився сільською дорогою, здіймаючи за собою легку хмаринку куряви. Надворі
— Мамо, я такий самий ваш син, як і Василь! То чому мені не
Того ранку над селом висів густий, молочний туман, який буває тільки на початку вересня,
— То для вас ресторан важливіший, ніж моя дача! Синку, я твоя мама! Мені
— Надю? Надю, це ж ти, дитино моя? Не можу повірити очам. Стій, не
— Та чого ж ти така напружена сьогодні, Олесю, невже тобі не хочеться просто
Ніч перед весіллям у хаті Люби видалася неспокійною, хоч усі приготування давно скінчилися. Маленька,старенька,
На весіллі люди гуляли на славу, піднімали чарки, вітали молодих. — Та куди ж
— Вікторіє! щось не второпаю, що відбувається, а ти чого з повними торбами виходиш?