— Ти вже доросла, Ганно, якось сама розберешся, а у нас кожна копійка на
Біля Коломиї, де ранковий туман м’яко огортає ратушу, а аромат свіжої випічки з місцевих
— Ну і живи собі як знаєш, тільки на спадок тоді не розраховуй, —
— Ти зовсім совість втратив? — мій голос у слухавці не тремтів, він був
Золочів зустрів вечір прохолодним вітром, що заплутався в кронах старих лип біля замкових мурів.
У затишному та древньому місті Чортків, де вузькі вулички дихають історією, а величний костел
Холодне світло березневого місяця пробивалося крізь тонкі фіранки, малюючи на підлозі кухні химерні візерунки,
— Оце так розмах, я дивлюся, ви тут як пани живете, — голос свекрухи,
— Ти збожеволіла, чи просто забула, що ми — одна родина? — голос сестри
Вечір у Косові опускався повільно, огортаючи гірські схили сизим туманом. У повітрі пахло вогкою