Травневе сонце безжально заливало шкільний коридор, висвітлюючи кожну порошинку в повітрі та кожну подряпину
— Ти ж розумієш, що я більше не можу бути твоїм єдиним джерелом енергії,
Вечір вівторка видався непростим. Світлана вже втретє підігрівала вечерю. На плиті парував борщ —
— Ну дай хоч поміряти, тобі що, шкода? Всього на хвилинку, я тільки перед
— Нам справді потрібні ці дванадцять сортів ковбаси на фуршеті, чи ми просто хочемо,
— Напевно, ми просто люди різного польоту, Катенько, — Маргарита Степанівна поклала срібну ложечку
— Я йду, — сказав чоловік, не дивлячись мені в очі. Його голос був
— Валю, ти буряк на борщ поставила варити? — голос Тамари пролунав над ділянкою,
Ранок вівторка не віщував нічого надзвичайного. Марія, як зазвичай, встала о пів на сьому,
Ранок у селі зазвичай починався однаково — із сизого туману, що стелився над річкою,