Українці Сьогодні

А ти мене запитала, чи хочу я з тобою жити? – кажу я своїй дочці, яка виникла у мене на порозі з валізами, посмішкою і заявою, що тепер ми житимемо разом. – А в чому проблема? Я твоя єдина дитина, і рано чи пізно все одно до тебе доведеться переїжджати, щоб тебе доглядати, – Лариса абсолютно не сумнівалася в тому, що її рішення переїхати до мене правильне

– А ти мене запитала, чи хочу я з тобою жити? – кажу я

Життєві історії 0

Дівчино, а у вас немає старшої сестри? – Олексій не йшов до мене, а біг. Ми з ним не бачилися 25 років. – Олексію, припини, це я, хіба не бачиш? – кажу і сміюся, бо знаю, що Олексій завжди любив і вмів жартувати. – Не знаю, не знаю, тій Марті, яку я знаю, зараз мало б бути 45 років, а переді мною стоїть дівчина, якій від сили даш 30, – обійняв мене мій друг дитинства. – Дякую, Олексію, ти завжди вмів робити компліменти, – зашарілася я. Олексій був дуже радий мене бачити, та й і я неабияк зраділа нашій випадковій зустрічі, ще не підозрюючи, що ця зустріч мені принесе

– Дівчино, а у вас немає старшої сестри? – Олексій не йшов до мене,

Життєві історії 0

Мамо, ми з Ілоною розпишемося, – каже мені якось Сергій. – Добре, сину, – кажу, – а де ви жити збираєтеся? – Якщо можна, то тут. У нас же чотири кімнати, а у Ілониних батьків однокімнатна квартира, – знітився Сергій. Заборонити сину одружуватися я не можу, бо ми з чоловіком одружилися ще молодшими, мені було всього 18. І не пустити дитину додому я теж не можу, тому ми з чоловіком порадилися і вирішили, що виділимо на перший час молодятам одну кімнату, а там буде видно. Та цій новині не зрадів старший син. Він вирішив, що це неправильно, що молодший брат першим одружується, і Олег нам заявив, що він теж одружується

– Мамо, мені потрібно 5 тисяч гривень, – каже мені старший син. – На

Життєві історії 0

Від ранку я крутилася на кухні, бо хотілося в новій квартирі гарно прийняти гостей. Мене просто переповнювали позитивні емоції, здавалося, що життя вдалося, але саме цей день став переломним у наших з дочкою стосунках. Як ми і домовлялися, рівно о дванадцятій, донька з зятем подзвонили в двері моєї квартири. – Як тут гарно! Це квартира моєї мрії, – прямо з порогу стала хвалити Тетяна моє помешкання. Я була впевнена, що донька так за мене радіє, але Тетяна думала лише про себе

Думала, що хоч на старість зможу пожити в комфорті, та моя донька мене неабияк

Життєві історії 0

Не добре це – без дітей жити. Христинко, я тебе не картаю, але подумай над моєю пропозицією, візьмете сироту до себе, то і Господь змилостивиться і свою дитинку вам подарує, – свекруха прийшла в неділю з самого ранку, щоб поговорити з невісткою. У Христини, напрочуд, склалися дуже хороші стосунки з свекрухою, але в цьому питанні у них погляди розійшлися. Свекруха не наполягала, вона просто висловила свою думку, попила чай з невісткою і пішла. А Христині її слова засіли в голові, але такий вчинок здавався їй надто ризикованим

– Не добре це – без дітей жити. Христинко, я тебе не картаю, але

Життєві історії 0

Інна відчинила двері в домашньому халаті, з чашкою кави, і двома дітьми. Кого кого, а Олександра вона аж ніяк не сподівалася побачити. – Не проганяй мене. Я давно все про тебе знаю, і повір, мене не лякає нічого, адже діти – це радість, а головне – це любов – сказав Олександр. – Ти вийдеш за мене заміж? Від розчулення Інна розплакалася, вона не могла повірити в те, що і до неї, нарешті, прийшло довгоочікуване щастя

– Я сама все зіпсувала, – картала себе Інна, але виправляти щось вже було

Життєві історії 0

Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас треба було доглядати за мамою. – Ще скажи, що і мама тобі не потрібна, – не витримала я. – Зоряно, я ж тобі уже все пояснив – до мами я не переїду, і забрати її до себе не можу, тому мама – це твій клопіт, ти ж дочка, – Юрій навіть не намагався вирішити цю ситуацію разом, він просто гарненько все переклав на мої плечі

– Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова

Життєві історії 0

Знаю, що ти ображена на мене, але ми – рідні сестри, і все давно пора забути. Софія вирішила зробити першою крок до примирення, і запросила сестру на весілля до власного сина. Та цього разу Наталка, як ніколи, не хотіла повертатися додому. Тут, в Італії, хоч і багато роботи, але вона нарешті знайшла спокій для своєї душі. Адже знати, що чоловік тобі зраджує, і неабияк з ким, а з рідною сестрою, дуже непросто

– Знаю, що ти ображена на мене, але ми – рідні сестри, і все

Життєві історії 0

Незручно вийшло, я думала, ти гроші захочеш у мене зичити. Вибач, сестричко, роки пролетіли, але ти все одно залишаєшся для мене найріднішою людиною, – каже мені сестра, і на цих словах у нас обох на очах виступили сльози. Бо лише зараз, у зрілому віці, ми зрозуміли – що були, є і будемо одна для одної найріднішими людьми

– Я думала, ти гроші захочеш у мене зичити. Вибач, сестричко, роки пролетіли, але

Життєві історії 0

Та такого золотого чоловіка треба було вміти цінувати, – говорили родичі про Любу, коли почули, що від неї пішов чоловік. – Поплатилася вона за свою жадібність, – казали вони. До приїзду чоловіка Люба готувалася дуже ретельно – приготувала всі його улюблені страви, стіл накрила святковою скатертиною, навіть сервіз дорогий вперше за багато років з серванту витягла. Це ж яка радість – її Василь вперше за 10 років переступить поріг рідного дому. Але потім щось пішло не так

– Та такого золотого чоловіка треба було вміти цінувати, – говорили родичі про Любу,