— Маріє, ти знову за своє? — голос головної лікарки пролунав різко, розбиваючи ранковий
— Олексію, тихіше, заховай оці делікатеси до комори, бо її рідня зараз приїде і
— Невістко! Оце ти мені зараз серйозно кажеш, що я маю сидіти на крайньому
— Дружино! Поїду сам, без тебе. І не сперечайся, — кинув Степан, навіть не
— Ти, Марино, через свою впертість так і залишишся на самоті, бо нікому не
— Родичко дорогенька! Сидиш, значить, на мільйонах і порожні макарони їсиш? Оце так скромниця
— Мамочко! Ну скільки можна себе втомлювати цими спогадами? Скільки можна триматися за минуле,
— То що, пане Степане, скільки ви готові покласти на стіл заради щастя молодих?
— Мамо, не вигадуй, навіщо тобі кудись їхати, якщо в тебе тут і так
— Брате! Невістко! Ну як вам моя нова норкова шуба? Лариса обернулася біля старого