Колеса мікроавтобуса монотонно гуркотіли на стиках розбитих доріг Тернопільщини. За вікном у сірому надвечірньому
— Ти все життя до інших бігав, а доглядати за тобою тепер мушу я?
— Тільки посмій мені купити не те, що треба! — чоловік нервово пригладив поріділе
– Тещенько, збігайте хутко за хлібом в магазин, бо моїй мамі до борщу житнього
— Ти хоч розумієш, що комусь за тридцять п’ять із нуля починати набагато важче,
Старий двоповерховий бус «Неаполь – Львів» глухо гудів на польсько-українському кордоні. Заплакані дощем шибки
Теплий середземноморський вітер ледь коливав фіранки на вікнах квартири в тихому передмісті Неаполя. Був
— Тобі що, мало нашої великої трикімнатної оселі, що ти вирішила потайки купити собі
— Якщо ти зараз не навчишся терпіти мою маму, то нашого шлюбу просто не
— Отже, твоя мама переїжджає до нас, бо свою житлову площу вона вже переписала