«Я тебе не люблю, Іване…» — сказала Галина просто на весіллі, коли навколо гриміли
— Подивися на себе в дзеркало, Маріє. Ну куди ти ще збираєшся встигнути? Твій
— Тітко Ганно, ну хоч закрутки вийшли на славу, тепер молодятам взимку точно буде
— Подай хліб, невістко, бо гості вже чекають, а ти собі ще встигнеш попоїсти,
— Сергійку, сину мій, ти знову за своє? Ну скільки можна дивитися у той
Сонце вже хилилося до заходу, коли рейсовий автобус зі Львова зупинився на краю села.
Той серпневий день у Великих Вербах пахнув свіжоскошеною травою, яблуками-білим наливом і теплим пилом,
— Тату! Яке весілля тобі на старості років? Тату, ти серйозно зараз це кажеш,
— Ти ж не збираєшся псувати моєму синові найважливіший день у житті своєю скупістю?
— Іринко, збирайся, ми їдемо додому, — тихо сказав Максим, беручи дружину за лікоть