— Сергійку, сину мій, ти знову за своє? Ну скільки можна дивитися у той
Сонце вже хилилося до заходу, коли рейсовий автобус зі Львова зупинився на краю села.
Той серпневий день у Великих Вербах пахнув свіжоскошеною травою, яблуками-білим наливом і теплим пилом,
— Тату! Яке весілля тобі на старості років? Тату, ти серйозно зараз це кажеш,
— Ти ж не збираєшся псувати моєму синові найважливіший день у житті своєю скупістю?
— Іринко, збирайся, ми їдемо додому, — тихо сказав Максим, беручи дружину за лікоть
— У суботу о восьмій ранку ти маєш бути повністю зібрана, ми їдемо до
— Ну що, ти вже поговорила зі своїм Богданом? Коли зможеш переказати гроші? Бо
— Галино Василівно, ви ж мене вибачте на слові, але я просто не розумію,
— Мамо, вибачте, але ж ви нам у житті нічого не дали, — тихо,