— Галю, це справді ти? Заходь швидше, я ж тебе стільки років не бачила!
— Дякую, що все-таки приїхала, доню. Я вже не була певна, що ти погодишся
Вузькі, вичовгані до блиску кам’яні сходи невеликого триповерхового будинку в передмісті Неаполя Анна знала
— Мамо, я знову бачу в тебе картоплю з підливою. Ти хоч інколи купуєш
Коли міжнародний автобус «Болонья — Чернівці» зі скреготом загальмував біля автостанції, над містом висів
— Мамо, у суботу зранку будь удома. Я домовився з майстрами: приїдуть, заберуть стару
— Віро, тільки ти мене не покидай. Я вже стара стала, а сини далеко.
— Ти в цій хаті ніхто, звичайна гостя, і право голосу матимеш лише тоді,
— Світлано, відчини. Я вже біля воріт! — Людмила поставила валізу на землю й
— Ви збирайтеся звідси, мені тут одній спокійніше буде, — спокійно сказала свекруха, неспішно