Українці Сьогодні

Моя донька з чоловіком в шлюбі прожила недовго, як тільки з’явився онук – вони розлучилися і Олег просто пішов з сім’ї. Ми з батьком тоді вирішили, що допомагатимемо доньці, купили їй квартиру, віддавши всі гроші свої. А коли вона добре влаштувалася, вирішили жити для себе, але залишимося на старості років самі

Склалося так, що я стала мамою донечки в 20 років. А потім донечка моя

Життєві історії 0

Прийшла весна, треба садити городи – брата нема. Знову ми з чоловіком все самі. І своє садимо, і мамі допомагаємо. Ну як її лишити саму? А в селі не посадити город, то щось нереальне, люди не зрозуміють. Брат з дружиною приїжджають до мами лише по великих святах, на все готове, коли знають, що у мами буде добра гостина. Не треба самим витрачатися і щось готувати. Посидять у мами всі дні, а потім ще й повні сумки продуктів з собою забирають. Мені це не подобається, але я мовчу, бо для мами син – рідна дитина, яку вона любить. І мама не бачить того, що ні син, ні невістка їй не допомагають нічим, все тримається на мені і на моєму чоловікові. Тепер на самий Великдень невістка заявила, що вона хоче, щоб свій будинок мама уже на них переписала, вважає, що так буде справедливо

– Думаю, що буде справедливо, якщо мама свій будинок перепише на Тараса, – заявила

Життєві історії 0

Як будеш їхати, не забудь купити ковбасу, а решта все у мене є, – каже мені мама. – Так я уже купила, таку як ти любиш, не хвилюйся, – відповідаю і посміхаюся. Моїй мамі 70 років, а вона як мала дитина, каже, що в селі ніде такої доброї ковбаси нема, як я з міста привожу. Я тут в магазині беру, рублену, і мама саме таку любить. Ми з чоловіком і дітьми щоразу на свята їздимо до неї в село, це вже традиція, по іншому зараз і бути не може, адже відколи батька не стало, мама сама залишилася

– Як будеш їхати, не забудь купити ковбасу, а решта все у мене є,

Життєві історії 0

Мамо, голубці зроби і холодець, голубці – для мене, а холодець для Сергія, – ти ж знаєш, як ми це любимо, – замовляє мені донька по телефону. – Віро Андріївно, ви ж спечете свій коронний пляцок «Спартак», – питає невістка, і теж по телефону. Ні одна, ні друга не знайшли часу, щоб приїхати і допомогти. Замовляти вони вміють, а допомагати не хочуть. Я роботи не боюся, але одній справді важко. Поки я паски спекла, холодець по тарілках порозливала, пляцки перемістила кремом, салати зробила, то неабияк втомилась. А ще ж треба було в домі прибрати, вікна помити, штори випрати, одним словом, я ні на хвилинку за тиждень не присіла. Навіть не мала часу, щоб з Михайлом зустрітися

– Хочу я, Вірочко, з тобою Великдень зустріти, – каже мені Михайло і запрошує

Життєві історії 0

Батьківський спадок змінив наше з сестрами життя. Ми до останнього думали, що батьківська чотирикімнатна квартира приватизована, але вийшло все складно

У нас багато років була дружня сім’я і я ніколи й подумати не могла

Життєві історії 0

Мова йде про ваших внуків, Анно, ви ж не вижене їх. Та й моя Уляна не винна, що ваш син собі іншу знайшов, – каже з докором мені сваха. Вона мені в Італію зателефонувала, щоб сказати, що це несправедливо я попросила невістку звільнити мою квартиру. – Мамо, залишиш Уляну там, будеш сама комуналку платити, – попередив мене син

– Мова йде про ваших внуків, Анно, ви ж не вижене їх. Та й

Життєві історії 0

З вас чотириста гривень, – не відводячи очей від касового апарата сказала Марійка, продавчиня в місцевому магазині. – Аж чотириста? – заметушилася старенька на касі, і як би вона не старалася витрясти свій гаманець, але назбирала всього триста. – Марійко, тоді забери ковбасу, куплю іншим разом, – Марині Сергіївні стало дуже незручно від цієї оказії, вона залишила ковбасу на касі, заплатила за решту товару і поспішила вийти з магазину. – От навіщо було набирати, якщо грошей немає, лише чергу затримує, – невдоволено бурчали інші покупці, що стояли біля каси

– З вас чотириста гривень, – не відводячи очей від касового апарата сказала Марійка,

Життєві історії 0

Цей Великдень для Дмитра видався доволі сумним. Ще зранку він щасливий збирався до колишньою дружини та дітей, купив паску, багато солодощів. Але 20 років даремно не минули

Цей Великдень був для Дмитра особливим, він давно планував, що в цей день явиться

Життєві історії 0

Коли чоловік став щодня затримуватися в друзів, Ірина одного дня просто зібрала його речі і виставила за двері. Коли Данило повернувся, дружина сказала, щоб він йшов жити до мами. Відтоді свекруха ледь не щодня телефонує невістці, а перед Великоднем подзвонила і зовиця

– Виходить так, що поки мій син добрі гроші заробляв, був потрібен усім –

Життєві історії 0

Мамо, а як ти на це дивишся, що до нас в неділю Вадим прийде? – питає мене дочка. – В цю неділю? – здивувалася я. – Так це ж Вербна неділя, – кажу. – В цей день збираються тільки рідні люди. А я навіть не уявляю, хто такий Вадим. – Ти його бачила, днями я з ним біля підʼїзду стояла, то ти пройшла повз нас, а він з тобою привітався, – каже Ірина. – І що, тільки через те, що привітався, я маю його в гостях приймати? – запитально подивилася я на дочку, але, здається, я вже почала щось розуміти

– Мамо, а як ти на це дивишся, що до нас в неділю Вадим