fbpx
Я запросила подругу в гості і сталася неприємна ситуація – її син кинув машинкою в телевізор і розбив його. Телевізор відомої фірми, тому і коштує так багато. Ремонту, як я уже сказала, він не підлягає. Олег впевнений, що Марина з своїм чоловіком мають нам купити новий телевізор, якщо їхній син нам розбив наш. А я не можу ось так прямо заявити це подрузі, це ж я її в гості сама покликала. Що робити? А як би ви вчинили на моєму місці
Чоловік навіть і слухати нічого не хотів, сказав, що Марина з чоловіком мають відкупити нам телевізор. – Мене нічого не обходить, телевізор має бути! Це ж її син
Я багато років складала гроші потайки від свого чоловіка, хоча, поки в шлюбі була, не працювала жодного дня. То там зекономлю, то там правди не скажу, то куплю щось дешевше. Загалом за багато років шлюбу я відклала велику суму вже. Та одного разу доньці своїй проговорилася, тепер дуже шкодую про це
В єдину свою рідну доньку я всю душу вклала, можна сказати, так плекала її в дитинстві, все для неї робила. Так склалося, що я навіть не розлучалася з
Свекруха попросила, щоб я приїхала, сказала, що їй потрібна моя допомога – треба поскладати все у шафах. Моя свекруха береже ще речі своєї молодості, тому у шафах у неї є “все”. Стали ми розбирати з поличок її запаси, і тут вона так щемливо витягує якусь коробку, і каже: “Це тобі, донечко, подарунок від мене, дуже цінний”. Я коли глянула в коробку, то мені аж зле стало – там був набір рибок: одна велика і 6 маленьких. Я бачила колись такі у своєї родички, але навіть не уявляла, що це, і як їх можна використовувати. Першою моєю думкою було викинути ті рибки відразу в смітник, щоб той мотлох до нашої квартири не нести. Але я передумала, і таки принесла це додому
Чоловік подарував мені нещодавно сережки з діамантами, я про такі навіть ніколи не мріяла, бо живемо ми не дуже багато. І головне, просто так, бо і день народження,
Мені 55 років, нещодавно я вийшла заміж. І не просто розписалася – у мене було повноцінне весілля, я навіть була в білій сукні. Багато родичів мене не зрозуміло, вони вважають мій вчинок, як мінімум, необдуманим. Син прийшов на весілля, але з таким виразом обличчя, що страшно було на нього дивитися, а донька взагалі не прийшла
Мені 55 років, нещодавно я вийшла заміж. І не просто розписалася – у мене було повноцінне весілля, я навіть була в білій сукні. Багато родичів мене не зрозуміло,
Після весілля ми почали жити у мене. Мій будинок знаходиться на краю села, поряд з нами є ще один будинок, там жила одинока вдова Оксана. Жінка вона хороша, але вона завжди трималася осторонь людей. Оксана старша від мене на кілька років, але про її красу легенди в селі ходили. У них з чоловіком дітей не було, тому коли чоловіка не стало, вона жила одна. А тут село новина облетіла – Оксана дитину чекає
В моєму житті склалася така непроста ситуація, що і ворогу не побажаєш такого, чесне слово. Я завжди була впевнена, що знаю, що і як робити, але тут навіть
Після того, як не стало сестри, моя мама переїхала до зятя, і допомагала, адже з двома трирічними дівчатками він би сам точно не справився, а йому ще треба було і на роботу ходити. Мама у них жила, прибирала, готувала їсти, водила дівчат в садочок, забирала звідти – одним словом, робила всю жіночу роботу. При цьому вона часто мені натякала, що я, як тітка, теж могла б допомогти. А потім придумала, щоб я за Вадима заміж виходила
– Мамо, ну як ти собі це уявляєш? Як я вийду заміж за чоловіка своєї рідної сестри? – просилася я. – Саме так і уявляю! І вважаю, що
Коли син вперше привів невістку до мене знайомитися, вона постійно мовчала, говорила лише я. Я тоді відразу щось запідозрила, але думала, що Олена соромиться мене. А потім переконала себе, що коли діти одружаться, лід розтане і невістка полюбить мене. Та після весілля я тепер сама ходжу, в її присутності, тихенько, слова зайвого не скажу, не раджу їм нічого, не лізу в їх сім’ю. Навіть не думала, що син мій приведе таку дружину
Я вже просто ходжу тихесенько перед тими дітьми, в гостях у них навіть слова зайвого сказати не можу. Уважно їх слухаю, не даю зовсім ніяких порад, нічого зайвого
Я навіть не сподівалася, що вже на наступний день після нашого застілля сват приїде на великій машині, щоб допомогти мені переїхати. Вони швиденько зібрали мої речі, і ми поїхали в село. До вечора ми всі разом там все мили-вичищали, а потім вони мене залишили, а самі поїхали. Сват сказав, що ремонт почнемо з понеділка, тільки не уточнив з якого. Я вже місяць живу в селі, і ніхто про свою обіцянку допомогти мені з ремонтом навіть не згадує. А у мене грошей немає, я ж усе, що мала, на капітальний ремонт своєї квартири витратила. Розумію, що я квартиру не чужим людям залишила, а рідному сину, але від цього ще болячіше стає, бо ж виходить, що рідні діти мене з дому витурили
Не думала я, що на свій ювілей отримаю такий “подарунок”. Вже кілька років я живу одна, в своїй двокімнатній квартирі. Чоловіка мого давно не стало, а єдиний син
Світлана була на маму ображена за те, що вона могла б ще в Греції сидіти, і їй допомагати, бо не розуміла, навіщо їй в 63 роки вже було додому повертатися. А якось Світлані з Євгеном стали гроші дуже потрібні, йшлося про велику суму, якої у них не було, але вони точно знали, що у Тамари є ще певні запаси заробітчанських євро, тому і поїхали до мами в село. Тим, що вони там побачили, діти були дуже здивовані. Біля хати зеленіли красиво посадженими рядочки картоплі, зелені різної, огірочки вже почали цвісти. А по подвір’ї ходив незнайомий чоловік. – Мамо, це хто? – з нотками картання і засудження запитала Світлана Тамару. – Петро. Мій чоловік, – спокійно відповіла Тамара
Світлана вже не могла дочекатися, коли чоловік прийде додому, щоб поскаржитися йому на свою маму. Бач, що вона захотіла! Каже: – Діти, весна іде, треба і про городи
Дітей на ноги я таки поставила, обом освіту дала. Від чоловіка ніякої допомоги не було. Навпаки. Він йдучи сказав, прийдеш, станеш проситися, щоб я повернувся. З цією жінкою вони прожили років 5, а потім він надумав в сім’ю повертатися. Свекруха і моя дочка почали мене вмовляти, щоб я дозволила чоловікові повернутися, мовляв, він погано виглядає, в живе в не дуже хороших умовах, хай повертається, все ж, це батько. Я довго думала, але в результаті погодилася. Чоловік повернувся без нічого, мені довелося йому гардероб поміняти, все нове купити, бо він не мав навіть найнеобхідніших речей. Після цього чоловік вже став зовсім інший, але тих стосунків, які у нас були, вже бути не може
Своїх дітей я практично сама поставила на ноги, хоч і мала чоловіка. Моє життя легким не назвеш, бо я постійно була під суворим під контролем і критикою, адже

You cannot copy content of this page