Головна

Життєві історії

Надійко, нам поговорити треба. Можливо, після цього ти навіть захочеш зі мною розлучитися, – сказав понуривши голову Петро. Я не розуміла, про що каже мій чоловік, адже ми з ним жили дуже добре, ніколи навіть не сварилися. Щоправда, жили ми бідненько. Я ніколи не нарікала на те, що мені щось не подобається, навпаки, я як могла завжди підтримувала чоловіка. Тому його розмова мене неабияк насторожила
Життєві історії 0
– Надійко, нам поговорити треба. Можливо, після цього ти навіть захочеш зі мною розлучитися, – сказав понуривши голову Петро. Я не розуміла, про що каже мій чоловік, адже
Коли Марта приїхала додому, щоб порадитися з нареченим, що їй робити, нареченого у неї уже не було, за них усіх все вирішив батько. Саме батькові вона цього і не могла пробачити, хоча мала сильну образу і на Назара, і на сестру. З родичами Марта не підтримувала ніяких зв’язків. У Франції їй добре повелося, вона непогано заробляла і зробила чудову кар’єру. От тільки в особистому житті у неї зовсім не клеїлося
Життєві історії 0
– І не вмовляй мене, я туди не поїду, – категорично сказала Марта. – Я все розумію, ти ображена, маєш право. Але мова йде про твого батька, іншої
Мені 54 роки, відколи у дітей з’явилися власні сім’ї, я живу одна, бо давно розлучена, діти ще в початкову школу ходили, як чоловік від нас пішов. Весь цей час я жила одна, чоловіки до мене сваталися, але мої діти були категорично проти, з вітчимом вони жити не хотіли. Тому я і не шукала собі пригод, а жила сама, і сама на собі все тягла. Коли діти виросли, легше не стало, бо їм постійно щось від мене треба. І син, і донька живуть окремо, у обох є діти. Внуків своїх я люблю, але я не вважаю, що всі вихідні я маю з ними проводити. А діти мої наче змовилися, постійно планують собі щось на суботу-неділю, а мені дітей привозять, часто навіть без попередження, не узгоджуючи це з моїми планами
Життєві історії 0
– Не зрозумів, а чого це ти не можеш? Мамо, ти ж не працюєш у суботу, у тебе часу багато, а внучка одна! – картає мене син, який
Скоро в свекрухи день народження буде, я так не люблю такі дні, бо свекри мої люди дуже непрості. Цього разу мати чоловіка сама загадала мені подарунок, надіслала фото з цінником і сказала де я можу купити його. Я здивувалася і засмутилася водночас, адже там ціна в 5 тисяч гривень. Я стала просити чоловіка, щоб відмовив маму, адже у нас й так зараз складно з грошима, та чоловік має думку свою
Життєві історії 0
В ті далекі часи, ще коли я була малою, мої мама й тато мені не дарували розкішних подарунків. Було прийнято дарувати один одному милі сувеніри, навіть зроблені власними
Чотири тисячі євро Людмилі віддам, дитині треба. А нам тисячу залишу, вистачить, – міркувала заробітчанка, перераховуючи ті євро, які вона нещодавно привезла з собою з Італії. Хвіртка рипнула, Марина зрозуміла, що хтось прийшов, і тремтячими руками почала збирати гроші, щоб встигнути перекласти їх у сховок. Не думала жінка, що на старості років їй доведеться ховати гроші, та й ще й від кого? Від свого чоловіка. Перед Мариною стояв непростий вибір – донька чи чоловік, і вона вибрала доньку. Таке воно, серце матері, що не вміє відмовити рідній дитині
Життєві історії 0
– Чотири тисячі євро Людмилі віддам, дитині треба. А нам тисячу залишу, вистачить, – міркувала заробітчанка, перераховуючи ті євро, які вона нещодавно привезла з собою з Італії. Хвіртка рипнула,
От ніколи б не подумала, що в свої 60 років я стикнуся з такою проблемою. Я готувалася до ювілею, хотіла відзначити його в тісному родинному колі, стала радитися з чоловіком – де будемо відзначати і кого кликати. Стала я складати список гостей. Є у мене рідна сестра, Анна, то я її покликала з чоловіком і дітьми. А також сина Ігоря з дружиною Любою. – А де Галина і наш онук? Як це без них? – питає мене чоловік, коли він не побачив у списку першу невістку. – Ти думаєш, її варто кликати? – засумнівалася я. – Звичайно. Те, що у Ігоря інша дружина уже, зовсім не змінює того факту, що Галина – наша невістка, яка подарувала нам чудового єдиного онука
Життєві історії 0
– Або вона, або я. Мамо, як ти це собі уявляєш – дві мої дружини будуть сидіти за одним столом? – каже мені з докором син. – А
Якби мені тоді хтось сказав, що я пробачу свого чоловіка через 5 років після зради, я б ніколи не повірила в це, бо я жінка, яка знає собі ціну. Та коли Євген пішов від мене до іншої, я дуже змінилася, адже дуже цінувала чоловіка. Просила його одуматися, згадувала про сина, але то марно було, він пішов – закохався у неї. Я тоді відразу планувала вийти заміж вдруге, щоб він дізнався лише про це, шкодував, захотів повернути мене, але Євгенові було байдуже
Життєві історії 0
На днях я почула історію своїх знайомих, вона досить таки сумна, з недуже хорошим кінцем, на жаль. І зараз я не хочу їм зовсім нічого радити, просто не
Голос чоловіка тремтів, я за майже 40 років нашого шлюбу таким його ще не бачила. – Катерино, чесно мені кажи, то правда, що про тебе тут кажуть люди? – суворо питає. – Які люди? Ярослава? Ти ж знаєш, що вона завжди заздрісною була, – кажу. Та чоловік не вірить. Він хоче подавати на розлучення і на поділ майна. Каже, що диму без вогню не буває, і що жодна заробітчанка з нашого села не отримала квартиру в подарунок від італійця
Життєві історії 0
– Катерино, чесно мені кажи, то правда, що про тебе тут кажуть люди? – суворо питає мене чоловік. Голос його тремтів, я за майже 40 років нашого шлюбу
Коли машина під’їхала до воріт будинку за вказаною адресою, Богдан оторопів, бо на подвір’ї побачив той самий старий велосипед дядька Петра. Він не міг повірити у таке співпадіння, і поки у нього в голові складався пазл, з хати зустрічати гостей вийшов Петро, а за ним і його донька – голубоока красуня Юля. Марія щиро розсміялася. Вона хотіла подивитися, що тепер скаже її зарозумілий син. Вони всі троє були дещо розгублені, і тільки одна Юля не розуміла, що тут відбувається, чому її завжди впевнений в собі Богдан так дивно себе поводить
Життєві історії 0
– Знову він ошивається біля моєї мами! І що це вона собі надумала, в 60 років заміж виходити? – зі злістю подумав про себе Богдан, коли на машині
Перша моя зустріч з майбутньою свекрухою принесла мені велике розчарування лише. Я думала, що вона буде мене частувати, розпитувати все, цікавитися моїм життям, а вона ходила в старому халаті по квартирі, варила картоплю і нарізала сало. Таке враження було, що в тій квартирі місяць ніхто не прибирав, а свекруха мене й не чекала. Я тоді ще вирішила, що жити з нею не буду, але після весілля нам не було куди йти і я таки перебралася до неї
Життєві історії 0
Звісно, не подумайте про мене нічого такого, я не така вже й недобра людина, яка все тримає в стерильності, але мене мої мама й тато привчили до елементарного

You cannot copy content of this page