– Не зрозумів, а чого це ти не можеш? Мамо, ти ж не працюєш у суботу, у тебе часу багато, а внучка одна! – картає мене син, який планував мені на вихідні привезти свою 6-річну донечку.
– Внучка одна, але є ще і внук, якщо ти не забув, – нагадала я. – І особисте життя у мене є, але ні ти, Максиме, ні твоя сестра з цим не рахуються. Не можу я в цю суботу, бо маю інші плани.
– Не сміши курей, мамо. Які ще плани? Невже є щось важливіше за внуків? Так що нічого не вигадуй, я вранці Алінку завезу до тебе, вона дуже хоче до бабусі.
“Ага, хоче. Минуло разу вона всі вихідні проплакала, що їй у мене нудно, навіть їсти нічого не хотіла” – пригадалося мені, але сину я не встигла нічого сказати, бо він поставив слухавку.
Мені 54 роки, відколи у дітей з’явилися власні сім’ї, я живу одна, бо давно розлучена, діти ще в початкову школу ходили, як чоловік від нас пішов.
Весь цей час я жила одна, чоловіки до мене сваталися, але мої діти були категорично проти, з вітчимом вони жити не хотіли. Тому я і не шукала собі пригод, а жила сама, і сама на собі все тягла.
Коли діти виросли, легше не стало, бо їм постійно щось від мене треба. І син, і донька живуть окремо, у обох є діти. Внуків своїх я люблю, але я не вважаю, що всі вихідні я маю з ними проводити.
А діти мої наче змовилися, постійно планують собі щось на суботу-неділю, а мені дітей привозять, часто навіть без попередження, не узгоджуючи це з моїми планами.
Нещодавно в моєму житті з’явився чоловік. З Віктором ми спілкувалися кілька разів по роботі, а потім він запросив мене після роботи на каву, і так у нас зав’язалося спілкування.
Він теж давно розлучений, на рік старший від мене. Я не знаю, чи вийде щось у нас з ним, але ж і не дізнаюся, якщо не попробувати. Ну хіба не так?
Дітям своїм про нього нічого не казала, бо я знаю їхню думку щодо цього питання, вона у них не змінилася принципово, просто вони колись казали, що не хочуть вітчима, а тепер кажуть, що всі чоловіки дивляться не на мене, а на мою квартиру, тобто хочуть бути зі мною з корисних міркувань. Тому я їм нічого і не сказала.
Віктор якраз на ці вихідні запросив мене в Буковель на відпочинок, і я погодилася, бо не знала, що діти планують мені внуків завезти.
В п’ятницю ввечері я ледь не плакала, бо не знала, що мені робити. І на цей мій настрій прийшла моя давня подруга Іванна.
– Що сталося? – Чому очі на мокрому місці? – запитала вона.
І я в деталях описала подрузі свою ситуацію, бо їй я довіряю як нікому іншому. Ця людина пройшла не одну перевірку часом і різними ситуаціями, що з нами траплялися.
– Ти розум маєш? – раптом скрикнула Іванка. – У тебе завтра побачення, а ти сидиш з непофарбованою головою, без нового вбрання, – каже.
– Та куди я піду, якщо в мене діти…
– Дітей я беру на себе, я з ними посиджу. Думаю, що мій 30-річний стаж вихователя в дитячому садочку вселяє довіру, – каже Іванна.
Подруга глянула на годинник, у нас залишалося ще півтора години до закриття торговельного центру, що знаходився недалеко від того місця, де я живу.
Іванка позичила мені гроші, і ми купили фарбу для волосся, новий костюм і взуття.
– Ти повинна виглядати як жінка! От коли останній раз ти собі обновки купувала? Перестань економити на собі, і витрачати весь свій час і всі свої гроші на онуків, – повчала мене Іванна.
Вранці син привіз мені Алінку, а донька не забарилася, і без дзвінка, відразу після нього привезла до мене свого сина Максима.
Зі мною вони навіть не говорили, сказали, що поспішають. Я навіть не здивувалася, бо так було завжди.
Але цього разу у мене був свій план. Приїхала, як і обіцяла, Іванна. Я залишила на неї дітей, а сама з Віктором на його машині поїхала в Буковель. Щоправда, сказала, що на ніч я не зможу залишитися, бо не знала, чи внуки заснуть без мене.
Віктор поставився до цього з розумінням, він радів, що хоч так. По дорозі я отримала від нього стільки компліментів, що я аж розцвіла.
Але наш відпочинок неочікувано зіпсувався. Вгадайте, кого я зустріла на відпочинковому курорті? Правильно, своїх дітей! Вони собі дружненько поїхали відпочивати, а мені навіть не подумали запропонувати їхати з ними, ще й дітей мені навісили.
Першим мене побачив син.
– Мамо, що ти тут робиш? – вигукнув він.
– Те, що і ви, – кажу. – Відпочиваю.
– А з ким наші діти? – вигукнула невістка.
– Не хвилюйтеся, вони в надійних руках.
– Мамо, як ти могла? Ти ж нас не попередила, що з дітьми сидітиме якась твоя подруга.
– А ви мене попередили, що я з ними маю бути?
Діти образилися, невістка і донька захотіли повертатися додому, щоб переконатися, що з їхніми дітьми усе гаразд.
Вони поїхали, а я з Віктором залишилася. Хоч одні вихідні проведу нормально і відпочину.
А яка ваша думка? Я правильно зробила?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
