– Або вона, або я. Мамо, як ти це собі уявляєш – дві мої дружини будуть сидіти за одним столом? – каже мені з докором син.
– А що тут такого? – здивувалася я. – То і Галина моя невістка, і Люба теж.
От ніколи б не подумала, що в свої 60 років я стикнуся з такою проблемою. Я готувалася до ювілею, хотіла відзначити його в тісному родинному колі, стала радитися з чоловіком – де будемо відзначати і кого кликати.
Степан сказав, що йому для мене грошей не шкода, і якщо я хочу, то можна і в ресторані, але на його думку, було б добре вдома відзначити, а заодно і входини зробимо, бо ж ми недавно в новий будинок переїхали.
Я подумала і погодилася. Будинок у нас великий, є гарна простора зала, та й ніхто з наших родичів ще толком не бачив будинку, бо ми лише переїхали.
Стала я складати список гостей. Є у мене рідна сестра, Анна, то я її покликала з чоловіком і дітьми. А також сина Ігоря з дружиною Любою.
– А де Галина і наш онук? Як це без них? – питає мене чоловік, коли він не побачив у списку першу невістку.
– Ти думаєш, її варто кликати? – засумнівалася я.
– Звичайно. Те, що у Ігоря інша дружина уже, зовсім не змінює того факту, що Галина – наша невістка, яка подарувала нам чудового єдиного онука.
І знову мій чоловік виявився правий! Я з ним повністю згідна. Галина – перша дружина сина, з якою він прожив майже 10 років. У них є синочок, Андрійко, хлопцю зараз 13.
Кілька років тому мій син надумав йти з сім’ї. Ми всі були дуже здивовані, адже так виглядало, що у них все добре. Невістка нам подобалася, вона була і господинею хорошою, і матір’ю турботливою.
Галина була здивована не менше за нас, вона не розуміла, чому Ігор іде від неї. Та потім з’ясувалося, що у нього є інша жінка, і тому він наважився на розлучення.
Це був не єдиний сюрприз. У нової обраниці сина є дитина від першого шлюбу. Та мого сина це не зупинило.
– В житті усяке буває, я зробив свій вибір. Мамо, я її люблю, тому просто зрозумій мене, – сказав тоді Ігор.
Привів він до нас цю Любу. Жінка наче непогана. Синочок у неї на два роки старший від нашого Андрійка.
От що ми мали робити? Син дорослий, і має право приймати такі рішення. А нам з чоловіком залишилося лише підтримати його.
Живуть вони окремо, в квартирі Люби. До нас майже не навідуються, бо нова невістка наче нас побоюється.
Ми до них теж особливо не напрошуємося, живуть собі добре, то і нехай.
З першою невісткою ми весь цей час підтримували спілкування, адже вона ростить нам онука. Андрійка ми дуже любимо, і не уявляємо свого життя без нього.
Одним словом, послухала я чоловіка, і запросила і першу невістку також, подумала, що якось буде. Син хоч і грозився, що не прийде, але прийшов з дружиною і її сином.
Як не дивно, обидві невістки не почувалися ніяково, навпаки, навіть спільні теми для розмови у них знайшлися.
Хлопці теж відразу знайшли спільну мову, і пішли в іншу кімнату з телефонами, було видно, що їм цікаво удвох.
І лише Ігор сидів без настрою. Але хто йому винен? Ми приймаємо його вибір, але від першої невістки, і тим більше, від онука відмовлятися ми не маємо наміру.
Ми з Галиною пішли на кухню, я запитала її, як у них справи, а вона розплакалася, сказала, що нещодавно втратила роботу і тепер їй важко знімати житло, бо нема чим платити за оренду.
А я їй запропонувала, нехай переїжджає з Андрійком до нас, поки все не налагодиться. Місця у нас усім вистачить.
Чоловік мене підтримав, він завжди прихильно ставився до Галини, а Андрійко то взагалі – весь його світ.
Галина спочатку не хотіла приймати нашу пропозицію, але потім, зрештою, погодилася, бо у неї зараз і справді непроста ситуація.
А от коли наш син почув про те, що ми хочемо першу невістку до себе забрати, то так розізлився, що аж додому пішов.
Він вважає, що ми йому мали запропонувати жити разом з нами в нашому будинку. Ігор після цього навіть не хоче з нами спілкуватися.
А я щиро не розумію, що я зробила не так? Чому син злиться на нас?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
