op

Надійка крутилася біля дзеркала, приміряючи весільну сукню і фату. Як же вона мріяла про цей день, адже їй дістався найкрасивіший хлопець у всьому світі. – Ой, Зінко, якби

– Мамо, у тебе щось сталося? – питає мене мій син Павло по телефону. – Та ні, синку, а з чого ти взяв? – спокійно відповідаю. – Просто

– Тату, мені гроші потрібні, – заявила майже з порогу Ореста. – П’ятнадцять тисяч треба до кінця вересня сплатити Олежику за навчання, – каже. Старий Микола підвів сиву

– Надійко, нам поговорити треба. Можливо, після цього ти навіть захочеш зі мною розлучитися, – сказав понуривши голову Петро. Я не розуміла, про що каже мій чоловік, адже

– І не вмовляй мене, я туди не поїду, – категорично сказала Марта. – Я все розумію, ти ображена, маєш право. Але мова йде про твого батька, іншої

– Не зрозумів, а чого це ти не можеш? Мамо, ти ж не працюєш у суботу, у тебе часу багато, а внучка одна! – картає мене син, який

– Чотири тисячі євро Людмилі віддам, дитині треба. А нам тисячу залишу, вистачить, – міркувала заробітчанка, перераховуючи ті євро, які вона нещодавно привезла з собою з Італії. Хвіртка рипнула,

– Або вона, або я. Мамо, як ти це собі уявляєш – дві мої дружини будуть сидіти за одним столом? – каже мені з докором син. – А

– Катерино, чесно мені кажи, то правда, що про тебе тут кажуть люди? – суворо питає мене чоловік. Голос його тремтів, я за майже 40 років нашого шлюбу

– Знову він ошивається біля моєї мами! І що це вона собі надумала, в 60 років заміж виходити? – зі злістю подумав про себе Богдан, коли на машині