Голос чоловіка тремтів, я за майже 40 років нашого шлюбу таким його ще не бачила. – Катерино, чесно мені кажи, то правда, що про тебе тут кажуть люди? – суворо питає. – Які люди? Ярослава? Ти ж знаєш, що вона завжди заздрісною була, – кажу. Та чоловік не вірить. Він хоче подавати на розлучення і на поділ майна. Каже, що диму без вогню не буває, і що жодна заробітчанка з нашого села не отримала квартиру в подарунок від італійця
– Катерино, чесно мені кажи, то правда, що про тебе тут кажуть люди? –
Коли машина під’їхала до воріт будинку за вказаною адресою, Богдан оторопів, бо на подвір’ї побачив той самий старий велосипед дядька Петра. Він не міг повірити у таке співпадіння, і поки у нього в голові складався пазл, з хати зустрічати гостей вийшов Петро, а за ним і його донька – голубоока красуня Юля. Марія щиро розсміялася. Вона хотіла подивитися, що тепер скаже її зарозумілий син. Вони всі троє були дещо розгублені, і тільки одна Юля не розуміла, що тут відбувається, чому її завжди впевнений в собі Богдан так дивно себе поводить
– Знову він ошивається біля моєї мами! І що це вона собі надумала, в
Перша моя зустріч з майбутньою свекрухою принесла мені велике розчарування лише. Я думала, що вона буде мене частувати, розпитувати все, цікавитися моїм життям, а вона ходила в старому халаті по квартирі, варила картоплю і нарізала сало. Таке враження було, що в тій квартирі місяць ніхто не прибирав, а свекруха мене й не чекала. Я тоді ще вирішила, що жити з нею не буду, але після весілля нам не було куди йти і я таки перебралася до неї
Звісно, не подумайте про мене нічого такого, я не така вже й недобра людина,
Відразу на наступний день після випускного доньки, Олег сказав, що нам треба серйозно поговорити. – Я йду від тебе. Донька вже доросла, так що тепер я вільний, – сказав Олег. – Що ти таке кажеш? А як же я? Як наша Люба? – стала я плакати. – Люба вже доросла, – сухо сказав чоловік. – Я Ларисі обіцяв, що піду з сім’ї, як донька виросте. Вона і так надто довго мене чекала
– Це твоя справа, мамо, роби як знаєш, але я б його не прийняла
Багато років тому ми купили хату в селі біля моєї свекрухи. Мені з нею дуже важко жилося, ми з чоловіком продали свій старенький автомобіль, позичили в родичів гроші і купили хатинку маленьку, яка продавалася біля нас. Я дуже раділа, скликали ледь не пів села на новосілля, думала ото вже заживемо щасливо. Та де там
Дуже довго я таки вагалася, щоб написати сюди. Але бачу, що люди тут дають
Моя рідна сестра Олена приїхала з Іспанії, і робить входити в свій новий будинок, який вона будувала майже 10 років. – І чого тобі до неї йти? Що ти там не бачила? Та вона лише для того і всіх кличе до себе, щоб похизуватися, як вона круто живе, – незадоволено бурчить мій чоловік. Все було добре до того моменту, як сестра заглянула в конверт, вона була відверто засмучена тим, що ми принесли лише 100 євро
– І чого тобі до неї йти? Що ти там не бачила? Та вона
Після того, як дідусь мого чоловіка купив собі маленьку хату в селі і перебрався туди жити, а нам залишив квартиру в місті, ми з Романом вирішили її здавати в оренду. Вже й людей знайшли і ціну гарну склали, як про це дізналася моя рідна сестра. Вони з чоловіком зараз дуже скромно живуть в маленькій однокімнатній квартирі, а мають троє дітей. Якраз з цими дітьми вона і прийшла до мене, проситися, щоб ми їх впустили в квартиру свою. Я ледь наважилася чоловікові про це сказати, знала, що йому це не сподобається, але сподівалася, що він допоможе таки моїй рідні
На сьогоднішній день в мене склалася досить непроста ситуація. Зараз мені потрібно зрозуміти двох
Марія ще на початку вересня приїхала, і сама кличе мене в гості. Я подумала, а чому б не піти? Жінка вона хороша, ми з нею в молодості дружили, обидві вийшли заміж і стали жити по-сусідству. Жили мирно, ніколи ніяких суперечок між нами не було. – Мені люди заздрять, а ти, Лідо, не заздрісна, тому тебе можна до хати пускати. Може, зайдеш до мене ввечері? У мене ж день народження, посидимо як в старі часи. Марія накрила нам стіл в залі. Поки я йшла туди, я встигла все роздивитися. Сусідка і справді молодець, все так гарно зробила, що словами не описати. Скажу чесно, в один момент я навіть пошкодувала, що не поїхала з нею, а то б зараз жила в такій красі
– Мені люди заздрять, а ти, Лідо, не заздрісна, тому тебе можна до хати
Антоніна і досі пам’ятає той день, як з валізами вже стояла на порозі, готова їхати у світи, щоб заробити на краще життя, але її тоді 8-ми річний синочок вибіг за нею і став просити, щоб мама вже нікуди не їхала. – Мамо, а може не треба тобі їхати у ту Чехію? – пригадалося раптом Антоніні. Коли подруга приїхала з Чехії і розповіла, що вона хоче квартиру купити, Антоніну наче гедзь вкусив – заладила вона, що теж хоче їхати, та вона і не уявляла, чим обернуться для неї ті заробітки
– Мамо, а може не треба тобі їхати у ту Чехію? – пригадалося раптом
Коли ми з Дмитром збиралися одружитися, його батьки сказали, що допоможуть нам чим зможуть, але вони люди зовсім небагаті, вони бідно живуть. Я в батьків єдина дитина, вони люди у мне заможні, тому я вважала, що вони допоможуть оплатити весілля нам з Дмитром. Та тато сказав, що й копійки не дасть на весілля, лише подарунок з собою принесуть – тисячу гривень
Зараз мені прикро через власних батьків, не думала ніколи, що таке може статися в

You cannot copy content of this page