– І чого тобі до неї йти? Що ти там не бачила? Та вона лише для того і всіх кличе до себе, щоб похизуватися, як вона круто живе, – незадоволено бурчить мій чоловік.
Моя рідна сестра Олена приїхала з Іспанії, і робить входити в свій новий будинок, який вона будувала майже 10 років.
З нами вона не спілкувалася весь цей час, робила вигляд, що дуже зайнята, бо якщо і приїжджала у відпустку, то ненадовго, і весь цей час вона проводила з своїми дітьми і внуками.
Заробітки пішли Олені на користь, вона так доробилася, що словами не передати. Доньці і зятю вона квартиру спочатку купила, потім ще й на машину грошей дала.
Найбільшим досягненням Олени був будинок, який настільки великий, що його видно здалеку.
Чоловік мій правий, Олена б про нас і не згадала, але її кортить похвалитися, ну не даремно ж вона працювала так важко.
Іван не хотів іти, та й я теж, але я собі подумала, що то буде негарно, адже ми все ж рідні сестри. Я навіть розмріялася, що це може стати добрим початком у нашому з сестрою спілкуванні.
Але тут виникла інша проблема – що подарувати сестрі на новосілля? З тисячею гривень до такої багачки не прийдеш – засміють.
Оскільки зайвих грошей у нас особливо не було, то мені довелося взяти невеликий кредит, і ми поставили в конверт 100 євро.
Також я спекла торт, чоловік узяв пляшку, і ми пішли до сестри на новосілля.
Те, що ми там побачили, і справді було вражаючим. В мене склалося таке враження, що я на іншій планеті побувала, таке все гарне, нове, дороге.
А сестра ходила лише і показувала, що за скільки вона купила. У неї люстра в залі коштує 20 тисяч гривень, а диван всі 60 тисяч. Про все інше я просто мовчу.
Олена була собою задоволена, ми мали уважно все розглядати і обов’язково хвалити, яке все гарне.
Все було добре до того моменту, як сестра заглянула в конверт, вона була відверто засмучена тим, що ми принесли лише 100 євро.
Настрій у Олени упав, і вона стала нам розповідати, скільки грошей вона витратила, щоб накрити цей стіл.
А у настрій упав від того, що вона почала таку неприємну розмову. Олена приїхала з заробітків, хотіла похвалитися, вона і справді накрила шикарний стіл, але це лише її справа, вона сама так захотіла.
Пішли ми додому дуже засмучені з багатьох причин. Чоловік мій всю дорогу бурчав, казав, що не треба нам було туди іти. Я його підтримала в цьому, бо сестра так негарно повелася, що краще б ми не зустрічалися зовсім.
Мене ж найбільше зачепило те, що сестрі 100 євро видалося мало. Та для мене це пів моєї зарплати. Я і так через себе переступила, коли ставила їй ці гроші в конверт.
Але це ще не кінець історії. Десь через тиждень після цього у мене був день народження. Я святкувати не збиралася, планували посидіти ввечері з чоловіком і дітьми.
І яким же було моє здивування, коли я побачила у себе на порозі сестру.
– Ось, сестричко, прийшла я подивитися як ти тут живеш, – каже Олена.
Я запросила сестру до столу, пригостила тим, що у мене було.
– Бідненько ти тут живеш, – кинула оком Олена на моє помешкання.
– Та вже як є, – кажу.
Довго в мене сестра не сиділа, сказала, що поспішає. Очевидно, що їй у мене не сподобалося.
– Олена приходила, – ввечері кажу я чоловікові.
– І що вона казала?
– Сказала, що у нас бідненько…
– І що та багачка тобі подарувала?
І тут я спіймала себе на думці, що Олена прийшла на мій день народження без подарунка, отак просто – з пустими руками.
Чоловік посміхнувся.
– Не треба нам її подарунків. Просто ми різні, так буває, – каже.
А я задумалася, намагаюся пригадати, чи сестра завжди такою була, чи це її гроші так змінили?
Після цих двох останніх подій, спілкуватися з сестрою у мене немає бажання. Чоловік правий, ми занадто різні.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
