Життєві історії

– Якщо бабуся записала квартиру лише на мене, значить, вона так хотіла, і моя сестра тут ні до чого, – пояснюю я родичам, але вони наче зговорилися, і

– Віро Андріївно, вам доставка, – каже мені Ніна, моя помічниця. – Знову квіти? – питаю. – Так, ще більший букет, ніж того разу. Ой, Віро Андріївно, щаслива

– Старшому сину я квартиру купив, то молодшому вже ти, Зіно, маєш житло придбати, – заявив мені мій чоловік, тепер уже колишній. А мені так прикро було все

– Вирішуй, синку, або я, або вона, – заявила мені якось мама. Вона ніяк заспокоїтися не може, я одружений вже майже рік, а мама ще вірить, що я

– Не хвилюйся ти так, Маринко, тобі не можна. Мама дасть гроші, завжди давала, і зараз дасть. Просто вона приїхала, і ще не звикла до нових умов, –

– Тату, я вам з мамою ще в минулому році казав, що не треба вам того городу. От скільки вам двом на зиму картоплі треба? Мішок, два? А

– Ну чому ти така вперта, мамо? Ти ж була в селі у Аліни, бачила, яка там красива природа. І будиночок гарний для тебе є. А те, що

– Ларисо, я йду від тебе. До дружини повертаюся, – похиливши голову, раптом напівголосно промовив Павло. Лариса крутилася біля дзеркала, зачіска уже була готова, залишилося лише підправити макіяж,

– Не зрозумів, ти що – заміж вийшла? – здивовано питає мене колишній чоловік. Ми з ним розлучилися два роки тому, а тепер він миритися прийшов. Сказати, що