– Віро Андріївно, вам доставка, – каже мені Ніна, моя помічниця.
– Знову квіти? – питаю.
– Так, ще більший букет, ніж того разу. Ой, Віро Андріївно, щаслива ви! Мені такі розкішні букети ніхто не дарує, – захоплено вигукнула Ніна.
– Молода ти ще, і не розумієш, що щастя далеко не в букетах, – кажу. – А цей можеш узяти собі, якщо він тобі так сподобався.
Ніна з букетом пішла, а на моєму телефоні висвітлилось повідомлення від Сергія:
“Я чекатиму на тебе скільки треба”.
Відповідати я не стала. Я вже одного разу повелася на всі ці його красиві слова, і навіть заміж за нього вийшла. А що в підсумку отримала? Біль і зраду. І тепер він думає, що своїми букетиками він змусить мене забути все, що я пережила через нього?
12 років тому я закохалася, та так сильно, що життя без нього не уявляла. Сергій вмів говорити гарні слова і робити подарунки. Я йому вірила, тому стала його дружиною, сподівалася, що саме з цим чоловіком я стану щасливою.
Спочатку у нас все було добре, а потім чоловік дуже змінився. У нас народилося двоє дітей, я була поглинута материнством, і не завжди встигала стежити ще й за своїм зовнішнім виглядом, а Сергію це не подобалося, він постійно робив мені зауваження.
І це при тому, що я ніколи не була в затертому халаті чи з немитою головою, ні, в цьому плані я завжди була акуратною. Але чоловік хотів, щоб я була з макіяжем і з зачіскою, а мені з двома малими дітьми точно було не до цього. Мені завжди здавалося, що якщо любов справжня, то ти любиш людину такою, як вона є.
Та мій чоловік мав на це свою думку, і зрештою все закінчилося тим, що він знайшов собі іншу. Мені пояснив, що я себе дуже запустила, а його нове кохання – сама досконалість.
Ми з Сергієм розлучилися. Оскільки ми жили в його дошлюбній квартирі, то мені з дітьми довелося з’їхати. При розлученні чоловік забрав все золото і готівку, мене він залишив без нічого.
І ось минуло сім років. Правду кажуть, що випробування роблять нас тільки сильнішими. Я теж знайшла в собі сили піднятися.
У мене зараз є власний бізнес, я сама придбала і житло, і машину. Дівчатка мої підросли, вже майже дорослі і повністю самостійні – старшій 11 років, молодшій 10.
В особистому житті у мене теж все гаразд, я зустрічаюся з одним хорошим чоловіком, але не поспішаю виходити за нього заміж, хоча він і пропонує.
Одного разу я зранку пила каву в кафе, а потім вийшла і сіла в свою машину, бо треба було їхати на роботу. І в цей момент мене помітив мій колишній чоловік.
Після цього він став засипати мене букетами квітів в надії, що я його пробачу і що ми знову будемо разом. У нього справи не вельми йдуть, і він не сподівався, що я за цей час не лише не пропаду без нього, а ще й так піднімуся.
Сергій дарував квіти, казав, що закохався в мене ще раз, що хоче жити зі мною і нашими дітьми разом. Та коли він зрозумів, що назад дороги немає і я його не прийму ні за що, він змінив тактику – став розпускати про мене огидні плітки і різні нісенітниці.
Впевнена, що колишнього чоловіка аж пересмикує від заздрості, як мене бачить. І все мене поливає помиями, тепер вже вигадує, що цей бізнес я в нього вкрала, чудово знаючи, що я почала будувати його через кілька років після розлучення.
Ось така моя життєва історія. Я не шкодую, що він тоді пішов. На мою думку, люди не міняються. Такий чоловік поруч, ще гірший, ніж ніякого.
У мене є кохана людина, але заміж я не поспішаю. І не тому, що маю двох дітей, просто мені так комфортно.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
