– Ларисо, я йду від тебе. До дружини повертаюся, – похиливши голову, раптом напівголосно промовив Павло.
Лариса крутилася біля дзеркала, зачіска уже була готова, залишилося лише підправити макіяж, і можна на роботу йти, а тут Павло вирішив їй день зіпсувати.
– Коханий, це ти через те, що я сніданок не приготувала образився? – питає і посміхається, бо не вірить, що той Павло, який був ладен заради неї гори перевернути і з усім світом посваритися, зараз спокійно каже, що вирішив в сім’ю повернутися.
– Ти не тільки сніданки, ти й вечері не готуєш…
Павло допив свій чай, який сам собі і зробив, і мовчки пішов збирати речі.
– Павлику, ну це ж несерйозно. Якщо хочеш, то посмаж собі яєчню, – не вгавала Лариса, дофарбовуючи біля дзеркала губи.
Вона не вірила, що Павло піде, адже він її кохає. Тому спокійно зачинила за собою двері і пішла на роботу, а тим часом Павло зібрав свої речі і вирішив їхати в село, до Оксани, своєї першої дружини.
Чи прийме його назад дружина – він не знав, але сподівався, що весілля їхнього єдиного сина – це чудова нагода, щоб помиритися.
Оксану Павло любив, прожив з нею 22 роки. Сина виростили разом, будинок збудували. Оксана була для нього гарною дружиною, от тільки їй дорогу перейшла Лариса, і Павло не зміг встояти.
Коли на роботі з’явилася нова працівниця Лариса, про неї говорили усі, чоловіки задивлялися на її красу, а жінки приклад брали з того, як має виглядати жінка, адже Лариса завжди була при зачісці, з макіяжем, і одягнена наче з картинки.
На неї всі чоловіки дивилися, а їй Павло приглянувся. Він і сам не зрозумів, як потрапив під вплив її чар.
Спочатку вони таємно зустрічалися, а потім Лариса наполягла на тому, що вона варта більшого, і поставила Павла перед вибором – або він іде з сім’ї до неї, або вони розходяться.
Гірко плакала Оксана, коли чоловік, з яким вона прожила більше 20-ти років, і з якого вона пилинки здувала, сказав їй, що полюбив іншу, і йде до неї.
Син мовчки пережив цю подію, але йому також було прикро від того, що батько зміг ось так просто перекреслити все.
Перші кілька місяців Павло літав від щастя. Але потім до нього поступово почало приходити усвідомлення – що ж він накоїв.
Оксана щоранку готувала йому смачний сніданок, а ввечері після роботи його чекала свіжа і ще гаряча вечеря. Неділя завжди була з його улюбленими варениками з сиром.
Як перуться і прасуються сорочки Павло теж не знав, бо в шафі у нього завжди був приготований чистий і попрасований одяг.
А з Ларисою йому довелося навчитися і готувати собі сніданки, і прати та прасувати свої речі, та ще й їй каву зранку подавати, бо вона поспішає.
Лариса дотримувалася такої думки, що такі красиві жінки як вона, не мають пів життя на кухні проводити, у неї є справи важливіші. А Павло має бути просто щасливий від того, що вона – його дружина.
Він і був щасливий, але недовго. Вистачило його на таке життя всього на пів року, а потім він захотів повернутися до Оксани, до сина, до свого звичного життя, в якому йому було так комфортно.
До весілля сина залишалося кілька днів. Павло приїхав, розклав свої речі в кімнаті, і не знав, як почати з дружиною незручну, але дуже важливу розмову.
– Синку, ходи вечеряти. І батька клич, я приготувала вашу улюблену картоплю з м’ясом, ходіть хутчій, поки не охололо, – наче нічого і не було окликнула Оксана.
Після вечері Павло таки наважився поговорити.
– Помилився я, Оксано. Приймеш мене?
– З ким не буває, всі ми люди. А ти дуже вчасно повернувся, бо сину ми зараз обоє потрібні, – посміхнулася Оксана.
– І що, ти ось так просто приймеш його назад? – стала картати Оксану її мама, яка на наступний день прийшла до них і побачила вдома колишнього зятя.
– Прийму, мамо. Він коли йшов, не казав, що я погано виглядаю, тому він мене кидає, а чесно зізнався, що закохався. І дім наш не ділив, все нам залишив, без нічого пішов. А зараз він сам все усвідомив, тож і я готова все забути, – сказала дружина.
А яка ваша думка, чи правильно зробила Оксана, коли прийняла чоловіка? А як би ви вчинили в такій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
