Вже так повелося, що раз в тиждень мені телефонує моя мама. Вона напрошується до нас, каже, що буде хоче х онуком сидіти, щоб нам легше було. Я кажу мамі, що не потрібно, адже ми з чоловіком і так самі справляємося, а місця у нас мало, ночувати ніде, тому лише усім гірше буде. Тоді мама ображається, кладе телефон, а я змушена знову її вже сама набирати і запрошувати до нас. І тоді я від неї чую вже зовсім сумні речі
А ось й самі подивіться добре, я вам дуже багато допомагаю, ось і з Михайликом посиділа, а минулого тижня гуляла з ним, поки ви в магазин ходили, як
Коли брат розлучився, то дуже скаржився нам на свою колишню дружину. – Я від неї пішов з порожніми руками, все залишив колишній, з собою нічого не взяв, – пояснював своє невдоволення Микола. – А що ти там взяти ще мав? Квартира її, вона ще до шлюбу у неї була, ще й машину її батьки купили, а ти ж нічогісінько туди не доклав, – не змовчала я. Але краще б я нічого не говорила, вдже мама моя розгнівалася від моїх слів
Вже 4 роки тому мій старший брат Микола розлучився зі своєю дружиною. Що там у них з Уляною було, не мені судити, не мені й розбиратися в їх
Цього літа бабуся забрала наших дітей до себе в село. Ми з чоловіком дуже зраділи, адже могли більше працювати і були спокійні. Але раз на два тижні ми купували багато продуктів, все складали в багажник і їхали з усім цим в село, адже розуміли, що в свекрухи пенсія маленька і не неї їй не прогодувати троє людей, тому іноді ще й гроші їй давали, щоб вони й до магазину ходили по смаколики. Та цього літа ще й брат чоловіка привіз до матері і своїх двох дітей: з порожніми руками привів онуків до матері, залишив і пішов. Ми з Остапом здивовані були, адже їм щось їсти потрібно. – Нічого, вони, напевно, забули про продукти, я сама впораюся, грошей в мене трішки є, – заспокоїла нас свекруха. Та за місяць брат чоловіка з дружиною жодного разу не з’явилися і ні копійки матері не дали. Остап мовчить, свекруха теж розгнівати їх боїться, а мені вже набридло все і я сама вирішила набрати Ірину
Я чудово пам’ятаю ще ті часи, коли у мене було таке гарне дитинство з найкращими канікулами в дитячих таборах для відпочинку, а якщо вже я і залишалася в
Ми з Мар’яною 4 роки разом жили однією сім’єю. До РАЦСУ не ходили, адже вважали, що в житті це не головне, вже як у нас буде дитятко, тоді й оформимо все офіційно. Ми жили в квартирі Мар’яни, але я дуже добре, на той час, заробляв і усі гроші вкладав в ремонт. А нещодавно став помічати якусь дивну поведінку з її сторони, таке враження, що вона віддалялася. Я не наважувався почати розмову з Мар’яною про те, що ж могло статися, але вона сама мені відкрила очі на правду
Так вже вийшло, що я вже 4 роки живу в цивільному шлюбі. Раніше ми з Мар’яною планували створити власну сім’ю та стати батьками щасливих дітей, але фінансове становище
Як чоловіка не стало, у нас відкладені гроші були, бо заробляв він непогано, тому я наважилася взяти квартиру в кредит. Звісно, було у мене багато сумнівів, адже я давно немолода людина і одна можу не потягнути той борг. Але, гарно подумавши, таки зважилася: оформлю її на себе, поки будуть сили платитиму, а далі син підросте і цей тягар вже на себе візьме. Так і зробила, як задумала собі. А тут мій син одружився і невістку привів, а про такий варіант я не подумала
І на все наше невелике містечко про мене такі недобрі чутки вона вже пустила, що повірити важко у це, – обурюється Марина, – ходжу оце поміж людей, не
Як ми доньку свою не вмовляли, щоб вона не продавала квартиру, але Світлана не слухала нас, вже й документи підготували і з нотаріусом домовилася. А одного разу, Світлана якраз з чоловіком вечеряла, в двері хтось подзвонив, вийшла першою наша донечка. – А де батько мій? Він тут проживає, мені його адресу мій дядько дав, – сказав незнайомий хлопець в порозі. Світлана навіть не могла нічого зрозуміти, адже в її чоловіка дітей ніяких немає, принаймні, вона нічого не знає про це і пильно подивилася в сторону нашого зятя
Дуже вчасно, виходить, дочка все дізналася, – ділиться з подругою Тамара, – адже 3 роки разом прожили, добре, що нажити вони не встигли нікого й нічого, якщо так
Коли ми з Михайлом одружилися, то стали жити в мене, адже я мала квартиру свою. Свекруха, коли перший раз переступила поріг мого дому, якась незадоволена дуже була, нічого їй в мене не сподобалося. Я думала поговорили та й все, більше вона до нас не ходитиме, але після весілля мами Михайла геть осміліла
Так багато власних сил я в нього вклала, доглядала за ним дуже добре, дала гарне виховання, яке лише могла, стала йому справжньою матір’ю, – гордо доносила мені при
Вже чимало часу минуло, а Поліна й досі не може пробачити собі того, що свекруху свою доглядала, як рідну людину, в той час, як свою матір навідувати часто не могла. На роботі вона завжди нафарбована, доглянута ходила і люди навіть й подумати не могли, яке в неї життя, скільки ж клопотів вона має, ніхто про її проблеми ніколи не знав. Поліна ніколи й не скаржилася нікому, але одного вчинку пробачити собі так і не змогла
Дуже Важка доля спіткала Поліну, усі, хто знали її, шкодували завжди, але вдіяти нічого не могли. Адже допомогти жінці був не в силах ніхто, на превеликий жаль. Діло
Цього літа до нашої сусідки родина приїхала, щось там крутилися біля хати, допомагали їй. Невістка з ранку до ночі на городі трудилася, все обполювала, рвала бур’ян, на подвір’ї все повимітала та повигрібала, а потім вони несподівано поїхали, навіть не попрощалися з нами, хоча ще на вихідних мали бути в селі. Лише згодом ми дізналися причину – сусідці не сподобалася, що онучка, без дозволу, зірвала помідори з грядки
На сьогоднішній день я вже 53-річна жінка, але в старенькі бабусі я себе зовсім ще не хочу записувати, у мене це стільки багато хорошого попереду, і таке відчуття,
Свого часу, моя мама отримала в спадок квартиру, але вона подарувала її на весілля моїй старшій сестрі. А мені, звісно, вже нічого дати не могла, адже жила мама зовсім небагато. Вона добре ставилася до мене, допомагала нам дуже з дитиною, а ми з чоловіком могли працювати. Та якось мама дуже швидко постаріла, то тиск, то ноги, то ще щось, буває, що з ліжка може день не вставати. Ось тепер до мене стала телефонувати моя старша сестра Людмила, але прохання її дивні, як на мене
Я щаслива мама. Колися була, здається, хоча мені дуже шкода. Є дві дочки у мене, старшій донечці зараз 49 років, молодшій – майже 41, – розповідає з гордістю,

You cannot copy content of this page