І на все наше невелике містечко про мене такі недобрі чутки вона вже пустила, що повірити важко у це, – обурюється Марина, – ходжу оце поміж людей, не знаю, куди й очі заховати від оточуючих, навіть не підіймаю їх. Так і чую за спиною шепотіння та пересуди одні серед сусідів. І я ж весь час тільки для них і старалася, стільки років, стільки сил, стільки грошей на сім’ю сина витратила, що аж згадувати все це не хочеться.
У марини двоє дітей: старша дочка та молодший син.
Дочці Марини вже 36 років виповнилося нещодавно, вона давно заміжня, живуть вони з чоловіком у великому місті, нещодавно поміняли однокімнатну квартиру чоловіка на двокімнатну з великою доплатою, правда.
Живуть вони добре і ніколи не скаржаться на своє життя, а молодший син Марини, 30-ти річний Микола живе в тому ж містечку, що й його мама.
– 10 років тому, коли чоловіка не стало, – каже Марина, – я взяла квартиру в кредит, не знаю як, але наважилася. Гроші на перший внесок просто чоловік заробив, ми відкладали, я також працювала тоді, отримувала добру зарплату, ну і подумала: щоб кожному з дітей квартира була в спадок.
Марина розрахувала: 15 років кредит, 10 років вона буде платити з зарплати, а потім, як вийде на пенсію, Микола вже встане на ноги та й буде сам виплачувати цей бог вже зі своїх грошей: квартира передбачалася йому, як він надумає створити сім’ю та одружитися.
І ось, 4 роки тому Микола одружився з Іриною.
– Я не говорила їм нічого до пори до часу, – пояснює Марина, – жити в квартиру пустила відразу, без зайвих питань, ремонт вони там зробили. Потім внучка народилася, а Марина в декреті сиділа. Але недавно й невістка вийшла на роботу, а мене з мого місця “попросили”. Пенсія у мене невелика, а ще 5 років платити за квартиру треба. Я до Марини: живете, мовляв, допомагайте мені платити кредит.
Микола спочатку погодився допомагати матері платити кредит, а потім та прийшов до мами на розмову.
– Переоформляй квартиру на нас з дружиною, – сказав мамі якось Микола, – тоді ми не проти того, щоб взяти на себе ці зобов’язання і будемо спокійно виплачувати цей борг. Платити кредит далі будемо без тебе самі.
– Ну нерозумний же, – роздратовано каже Марина, – це вже невістка наспівала йому вже такий варіант, а він й радий старатися в цьому. З чого я її переоформляти буду? Я за неї гроші платила такі великі чимало років, а розлучаться вони, всякого ж в житті буває, так половина моїх грошей піде до чужої жінки?
Мати постаралася пояснити власному синові, що в разі, якщо квартира залишиться оформлена на ній, то він же й буде у виграші якраз, адже це буде його власність рано чи пізно: потім у спадок все і отримає цілком, без всякого розділу при розлученні.
– Хороша справа, виходить, – сказала дружина Миколи чоловікові і його мамі, – ми зараз будемо виділяти з сімейного бюджету такі великі гроші на цей кредит, щоб платити за квартиру. Я, між іншим, теж заробляю також, значить там і мій внесок чималий буде, а якщо щось трапиться, так я ж ще й без усього залишуся? Так не піде, ні, навіть не сподівайтеся на це.
Микола встав на сторону своєї дружини, а мама образилася на це, адже вона вважає, що і перший внесок був її, і 10 років вона платила за квартиру сама не для того, щоб віддати власність добровільно в чужі руки.
– Так уявляєш, що вони зробили, – обурюється Марина, – вони розлучилися! Просто розлучилися, та ще й аліменти на дочку його дружина отримує офіційно.
Ні, молоді й раніше живуть разом в тій самій квартирі, за яку платять тепер кредит і яка оформлена на Марину, але невістка після розлучення взяла квартиру в кредит тепер ще й на себе.
Грошима їй добре допомогли її тато й мама, так що щомісячний платіж можна порівняти з тим, що перераховує в банк за мамину квартиру син Марини.
– Другу квартиру вони здали в оренду, – пояснює мати, – так що на квартиру йдуть гроші орендарів, але саме їх розлучення в цій ситуації! Це ж потрібно так, яка хитра й продумана невістка моя виявилася. Розлучилася, щоб квартирку потім не ділити з чоловіком, лише про матеріальне думає і все. Значить, думає про розлучення, заздалегідь готується до того, що колись покине мого сина. Ну і як я можу до неї тепер по-доброму ставитися?
Якби Марині хтось сказав, що невістка поступила точно так, як і вона сама, що думає вона рівно про те ж саме, про що думає і сама Марина, вона напевно здивувалася б.
Як вважаєте, молоді вчинили мудро, в цій ситуації, чи таки ні? Це хитрість дружини Миколи або всього лише хід у відповідь на “мудрість” її свекрухи, яка просила погасити борг на квартиру для сина?
Та чи взагалі мати має право брати квартиру у борг, на себе її оформляти, а потім дітей зобов’язувати сплачувати той кредит, якщо вони самі про це не просили?
Фото ілюстративне.
