Так вже вийшло, що я вже 4 роки живу в цивільному шлюбі.
Раніше ми з Мар’яною планували створити власну сім’ю та стати батьками щасливих дітей, але фінансове становище нам цього не дозволяло, і ми вирішили не поспішати у цих справах, а чекати кращих часів.
А вже ось останні пів року я помітив, що мої почуття до Мар’яни, на жаль, суттєво стихли. Мені з нею комфортно, як з другом, або родичем, у нас чимало спільного, але таких щирих почуттів, як раніше я до неї більше не відчуваю.
А вже в останні декілька місяців наші відносини і взагалі якось дуже різко погіршилися.
Мені самій здається, що вона відчула те, що я її більше не кохаю так, як раніше кохав: Мар’яна дуже часто сперечається зі мною та ображається без будь якої серйозної причини на це.
Кілька разів ми розмовляли про те, щоб розійтися і жити кожен власним життям, але мене хвилює один момент і для мене він не дріб’язковий.
Вся справа в тому, що всі ці роки ми жили в квартирі Мар’яни. Так як весь час я думав, що проведу тут все своє життя, я вклав в її оселю чимало своїх грошей, про що в підсумку пошкодував дуже. Адже це був дуже суттєвий вклад, мені це коштувало суму чималу.
Так як ми обоє з Мар’яном любимо комфорт і робили все для себе, її квартира була відремонтована найкращим чином.
Щоб ремонт послужив нам десятиліття, я не економив ні на чому та не шкодував нічого зовсім ні на матеріалах, ні на майстрах, підшукував усе найкраще.
У підсумку на ремонт пішло ціле багатство – мені довелося продати машину, яка мені дісталася у спадок, і докласти взяту в кредит суму.
А моя цивільна дружина в ремонт власної квартири майже нічого не вкладала, сам не знаю, як так вийшло, але я раніше великої уваги цьому не придавав, адже забезпечувати сім’ю має чоловік: Мар’яна сказала, ніби в той період у неї не було грошей, і запропонувала, щоб я сам купив нові меблі та хорошу техніку. Я не відчув нічого поганого в тому, і погодився купити все, що потрібно.
Те, що це була жіноча хитрість, я зрозумів лише тоді, коли мова зайшла про те, що кожен має йти своїм шляхом.
Лише тоді до мене підкралася думка, що Мар’яна мабуть спеціально підлаштувала все так, щоб у мене не було шансу забрати вкладені в її житло гроші, свої власні, до речі.
Адже навіть якщо б я вклав гроші в меблювання, то потім міг би продати куплені речі, повернувши частину суми або забрати щось необхідне з собою.
Тепер же Мар’яна говорить, що виставить мене за двері з тим, з чим я до неї прийшов, тобто без гроша в кишені. Адже я прийшов дійсно без нічого, хоча, звісно, потім гроші заробляв весь час непогані, за що ми разом з нею й жили.
Я так втомився від таких стосунків, що дійсно хочу скоріше почати нове, вільне життя, але мені не дає спокою саме той факт, що мене ось так легко позбавили великої суми грошей, адже назад мені ніхто нічого не поверне.
Хочеться хоч якось компенсувати свої збитки. Слава Богу, хоча б вистачило розуму не робити цій жінці дорогих подарунків, а то моя чоловіча гордість постраждала б ще сильніше.
Зараз ми все ще живемо разом, я поки не знаю, як вирішити це питання і бути далі, сперечаємося постійно, як кішка з собакою, і спимо в різних кімнатах.
Мар’яна вже сама часто натякає мені, що було б краще, якби я просто пішов, але гроші за дорогущий ремонт повертати не хоче. Вже були натяки на те, що, якщо по-доброму не розлучимося, вона виселить мене через суд.
Як компроміс, моя цивільна дружина пропонує повернути мені частину вкладених грошей в ремонт у її квартирі, коли її фінансове становище поліпшиться і їй буде легше, але це бузе не зараз, а пізніше.
Я їй не вірю, але й ніякої альтернативи цьому не бачу. Потрібно було перед тим, як що-небудь для неї робити, просити боргову розписку.
Чи є шанс та можливість мені ще якось повернути гроші, які я вклав у ремонт чужої квартири. Хіба вже пізно?
Фото ілюстративне.
