Життєві історії

– І чому б тобі, мамо, в Італію до тітки не поїхати? – ще з весни стала готувати мене моя донька до того, що вона хоче відправити мене

– І чого я тільки сюди приїхала? Краще б вдома, як завжди, сиділа. А то і так ніякого новорічного настрою, – Світлана брела засніженими вулицями невеликого курортного карпатського

– Що ж ти, Марійко, так погано у себе сваху прийняла? – питає мене моя сусідка, з якою я випадково зустрілася біля магазину. А я стою, дивлюся на

– Ось тут диванчик на кухні зручний є, я думаю, що кілька днів ти зможеш тут заночувати, – спокійно мені каже син. Я промовчала, бо була дуже втомлена

– Вітаю тебе, Марійко, – каже мені Микола і посміхається, а я стою в дверях і не знаю – впустити нежданного гостя чи зачинити перед ним свої двері.

– Ти маєш нас зрозуміти, ми молоді, хочемо цікаво відпочивати, а не сидіти з тобою в хаті, – сказала мені донька по телефону, виправдовуючись за те, що вони

Моя невістка, напевно, ніколи не зміниться. Чотири роки тому не стало мого сина, і я досі відчуваю біль втрати. Мені дуже шкода його – все могло б бути

– Мамо, нам гроші потрібні, можна ми до тебе сьогодні в гості заїдемо? – питає мене донька напередодні Водохреща. – Заїжджайте після Служби, – кажу. – Я планую

– Христино, ну годі тобі, всі свята просиділа вдома. Давай вийдемо в місто, до центральної ялинки прогуляємося, а то свята закінчуються, а ти її навіть не бачила, –

Наталка була нареченою не восени, коли зазвичай найбільше весіль, а навесні. Весело грали музики, і здавалося, що весь світ радіє її щастю. Але без сумних ноток не обійшлося.