– Христино, ну годі тобі, всі свята просиділа вдома. Давай вийдемо в місто, до центральної ялинки прогуляємося, а то свята закінчуються, а ти її навіть не бачила, – наполягала найкраща подруга Ольга.
Та Христина як завжди відмовлялася, вона давно нікуди не виходила, їй подобалося сидіти вдома. Та Ольга була наполегливою, вона купила собі нові зимові чоботи, і мала настрій в них прогулятися.
Коли Ольга не змогла по телефону переконати Христину, вона приїхала до неї особисто.
– Одягайся, бо просто так я звідси не піду, – з порогу заявила вона.
– Проходь, якщо вже прийшла, – сказала Христина.
Ольга скористалася запрошенням і зайшла в квартиру Христини. Сказати, що вона була здивована – це нічого не сказати. Не зважаючи на те, що дружили вони з Христиною вже кілька років, та вдома одна в одної вони не були. Христина і сама в гості не любила ходити, і до себе не запрошувала.
В квартирі у Христини було дуже красиво, відразу помітно, що дівчина в кожний куточок тут вклала свою душу. Гарний ремонт, білосніжні кімнати, меблі в стилі мінімалізму, вишукані аксесуари – Ольга просто була в захваті від побаченого.
– Христинко, як у тебе тут красиво! Я знала, що ти молодець, але навіть не уявляла настільки, – очі Ольги розбігалися від захоплення.
Христина запропонувала своїй гості чай, Ользі дуже сподобався сервіз, чашечка була просто казковою, і вона знову похвалила подругу, бо мусіла визнати, що такої краси у всьому вона давно не бачила.
Поки Ольга пила чай, Христина їй розповіла, що ця квартира дісталася їй у спадок від бабусі, а вона в ній вже своїми силами ремонт зробила.
– Христинко, ну не можна так. Ти красива дівчина, а зачинилася вдома і нікуди не виходиш. Все, сьогодні вирішено – йдемо під ялинку, так що, збирайся, – наполягала на своєму енергійна Ольга.
Христина зрозуміла, що цього разу вона вже не відмахнеться, тому стала збиратися.
– А на Новий рік ти де була? – поцікавилася Ольга.
– Тут, вдома.
– Сама?
– Ну так, сама. А що тут такого? Я останні кілька років завжди зустрічаю Новий рік на самоті.
– А бажання ти хоч загадала? – не вгавала Ольга.
– Загадала… але тобі не скажу, інакше не збудеться, – повеселішала Христина.
– Скільки у тебе тут кімнат? – поцікавилася Ольга.
– Дві. Одна для мене, а одна ще після ремонту стоїть зачинена, то… А, байдуже, не має значення, – на цих словах Христина чомусь знітилася і стала швидше збиратися.
А Ользі стало цікаво, що ж це за така таємна кімната, і для кого вона? Тому подруга одним оком спробувала роздивитися через скло дверей, що ж там за ними, але побачила лише приємні рожеві відтінки.
– Ого, яка ж вона красива! А велика яка! – Христина так захоплено дивилася на центральну ялинку, до якої її привела подруга, що забула подивитися під ноги, тому посковзнулася і впала.
Вечірня прогулянка подруг закінчилася лікарнею, Христині наклали гіпс. Молодий лікар привітав їх з Новим роком і порадив бути уважнішими на наступний раз.
Ольга відвезла подругу додому і залишилася з нею на ніч, мало чого могло статися, адже Христині було боляче, та й вона себе винною почувала за те, що витягла її з хати.
– То може, нарешті, скажеш, що це за таємна кімната? – запитала Ольга.
– Це – дитяча… Розумієш, Олю, я дуже хочу мати сім’ю і діточок… Саме це бажання я і загадала в Новорічну ніч…
Христина опустила очі, а Ольга лише її обійняла. Вона знала, що її подруга дуже хороша, дбайлива, он яке гніздечко сама звила, і саме вона як ніхто заслуговує на щастя. Тільки хто зна, де воно, і коли воно приходить…
На наступний день Христині подзвонив незнайомий номер.
– Як ви себе почуваєте, Христино? Я Андрій Іванович, лікар, який вам вчора надавав допомогу. Не міг всю ніч заснути, думав про вас… ну, про те, що відпустив вас саму…
– Дякую вам. Та ви не хвилюйтесь, зі мною була подруга, – зніяковіла від приємної несподіванки Христина. – А звідки ви знаєте мій номер?
– Так ви ж вчора його самі в анкеті написали, – посміхнувся Андрій. – А можна, я до вас зараз приїду? Мені треба на вас поглянути… ой, тобто вашу ногу оглянути…
Вони обоє розсміялися. А Ольга тихенько вислизнула з кімнати. Щось їй підказувало, що це початок дуже гарної романтичної історії…
– Ольго, будеш хресною для нашої донечки? Ми з Андрієм подумали, що кращої кандидатури нам і не знайти, – запитала щаслива Христина, яка нещодавно здійснила свою найзаповітнішу мрію – стала мамою.
– А коли хрестини?
– На Новий рік, – відповіла щаслива Христина.
Ольга неабияк раділа за свою подругу, а ще, вона усвідомила, що дива таки під Новий рік таки трапляються, а щастя приходить до тих, хто вміє чекати.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
