– Що ж ти, Марійко, так погано у себе сваху прийняла? – питає мене моя сусідка, з якою я випадково зустрілася біля магазину.
А я стою, дивлюся на неї, і не розумію, про що вона говорить.
– А звідки ти знаєш, що я сваху не так прийняла? Ти взагалі про що? – здивовано перепитую.
Та схоже, що сусідка була в курсі. Виявляється, вони з моєю теперішньою свахою давні подруги, і десь при зустрічі моя сваха, Галина, розповідала що була у мене в гостях, і що я її не так прийняла.
Мені було неприємно з кількох причин. По-перше, зрозуміло, що сваха мене обговорює поміж людьми, а по-друге, я щиро не розумію, що я не так зробила.
Я заробітчанка, і приїжджаю додому лише на раз, в основному на зимові свята. У мене є єдиний син, який одружився всього рік тому.
Звичайно, що я хотіла своєму єдиному сину весілля гідне зробити, та Олег не захотів, сказав, що вони з Юлею вирішили, що весілля зіграють у кращий час, а зараз просто розпишуться.
Я погодилася з сином, і навіть додому не приїжджала, адже вони просто пішли в РАЦС і розписалися. Проте, я передала гроші, щоб вони хоч з батьками Юлі посиділи в кафе і відмитили свято, а також я оплатила їм фотосесію і поїздку на курорт.
Тепер я приїхала, щоб і свята з родиною відсвяткувати, і познайомитися ближче і з невісткою, і з її батьками, адже сватів я бачила лише по відеозв’язку.
Вирішила я, що на Різдво запрошу батьків невістки до себе в гості, і сподівалася, що на Йордан вони мене до себе покличуть. Мені виглядало так, що це правильно.
Я маю гарний будинок, який збудувала, будучи уже заробітчанкою. Дім у мене і справді чудовий, мені є чим пишатися. Але я не з тих людей, що люблять хвалитися. Я все це робила не для інших, а для себе і для сина.
Та син мене здивував, і коли одружився, то надумав жити в місті, зняли з Юлею квартиру. І це при тому, що мій великий дім стоїть зачинений.
Але я поважаю вибір сина, хоче жити в місті – нехай, це його справа. А я зараз не можу йому квартиру купити, бо всі гроші я вклала у свій будинок. Мені треба хоча б три роки ще працювати, щоб квартиру йому купити.
Проте сам син про квартиру мовчить, завела мову про житло сваха.
– Гарний ви будинок збудували, – каже мені. – Та краще б ви синові квартиру купили, щоб вони по чужих кутах не скиталися.
Я промовчала, бо ж не хотілося з самого початку стосунки псувати. Але далі було ще веселіше. Сіли ми за стіл, сваха якось так скептично все глянула, мовляв, бідненько стіл накритий, хоча я і салати зробила, і нарізки різні, і голубці, і м’ясо. Та моїй свасі нічого з цього переліку не підійшло.
Коли вони вже йшли додому, я бачила, що у свахи настрій зіпсувався, але не розуміла чому. А виявляється, у неї день перед Різдвом день народження, і вона сподівалася, що я її привітаю або подарунком, або грошима.
“Теж мені заробітчанка, могла б дати хоча б 100 євро” – сказала вона своєму чоловікові, коли вони взувалися в коридорі, думаючи, що я їх не чую.
На Йордан до себе вона мене не покликала, бо їй не сподобалося як я її у себе прийняла. Та ще й, як виявилося, вона ходить по людях і розповідає про мене небилиці різні.
Тепер я просто не знаю як спілкуватися з новоспеченою родичкою, я вже зрозуміла, що людина вона не проста, їй не вгодиш.
Невже і справді годилося було її привітати грошима з днем народження? Але ж наша зустріч вже була на наступний день. Одним словом, я вже й сама не знаю як правильно буде.
А яка ваша думка? Як мені після цього спілкуватися із свахою?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
