Вадиме, а де зарплата? Нам потрібно оплатити багато платежів, – нагадала Надія, коли зрозуміла, що вже минув перший тиждень наступного місяця, а вона ще не бачила зарплати чоловіка за минулий місяць. – Ти тільки не сердся, Надійко. Але я все віддав Ліні і дітям. Матвійку треба було в школу новий рюкзак купити, все шкільне приладдя, новий спортивний костюм, а Маринці необхідно було оновити весь гардероб на осінь, бо вона з усього виросла. Ліна зателефонувала, попросила 30 тисяч гривень, і я їй одразу перевів всю свою зарплату, – став виправдовуватися Вадим. – А на що ж ми жити будемо? – Ну, у тебе ж є заплата, за неї і проживемо. Не злись. Ти ж знаєш, що у мене діти, і я їм не можу відмовити
– Вадиме, а де зарплата? Нам потрібно оплатити багато платежів, – нагадала Надія, коли зрозуміла, що вже минув перший тиждень наступного місяця, а вона ще не бачила зарплати
Невже ти сам не розумієш, що вона з тобою через квартиру? – намагалася розкрити очі своєму сину Валентина. – Мамо, ти її просто не знаєш, – робив несміливі проби захистити свою наречену Максим. – Якщо не передумаєш, знай, квартиру я вам не дам, підете на знімне житло, і тоді твоя свята Єлизавета сама від тебе втече. Тоді ти переконаєшся, що мама була права, та буде пізно. Валентина щиро вважала свого сина завидним нареченим, адже йому у спадок дісталася трикімнатна квартира в хорошому районі. Таку зараз не купиш, та вона навіть не уявляла, з якої родини її майбутня невістка
– Невже ти сам не розумієш, що вона з тобою через квартиру? – намагалася розкрити очі своєму сину Валентина. – Мамо, ти її просто не знаєш, – робив
Миколо, як це ми не підемо до єдиного сина на весілля? – плакала Галина. – А ось так не підемо. Він нашої думки питав, коли брав собі за дружину розлучену жінку та ще й з дитиною. У нас в роду такого ще ніколи не було. Я ж його попередив, що не буде він мати мого благословення, – твердо стояв на своєму Микола. Галина не стала нічого говорити чоловікові, бо і сама ще кілька тижнів тому була такої ж думки, коли син прийшов і все розповів, вона довго плакала, не хотіла приймати в родину невістку з дитиною. Але її свекруха, мама Миколи, сказала їй одну дуже важливу і мудру річ: «Галино, підтримай сина. А дитина, чия б вона не була, – то завжди щастя»
– Миколо, як це ми не підемо до єдиного сина на весілля? – плакала Галина. – А ось так не підемо. Він нашої думки питав, коли брав собі
Ніно, я додому їду. І якщо ти не проти, то я поживу у тебе, – каже мені по телефону мама. Я була дещо збентежена цією новиною, адже я мала зовсім інші плани на цей тиждень. Ми з чоловіком хотіли поїхати відпочивати в Буковель, я навіть на роботі відпустку за свій рахунок узяла. Але якщо мама сказала, що приїде, то мені довелося усе відмінити, чим я і себе засмутила, і чоловіка. Мама моя заробітчанка, вона вже 22 роки працює в Іспанії, і я подумала, що буде негарно, якщо я їй відмовлю
– Ніно, я додому їду. І якщо ти не проти, то я поживу у тебе, – каже мені по телефону мама. Я була дещо збентежена цією новиною, адже
Стефа з двома важкими сумками зайшла в рейсовий автобус, і не відразу звернула увагу на те, що вона під пильним прицілом своїх односельців. Пасажири її уважно роздивлялися і щось між собою гомоніли. – Стефо, тут біля мене місце є, присядь, – раптом окликнула жінку сусідка, яка сиділа на задніх сидіннях. – Галино, а ти часом не знаєш, чого це так на мене усі повитріщалися? – здивовано питає. – Може у мене хустка на голові перекрутилася, чи спідницю я навиворіт одягла? Не розумію, чому мені стільки уваги. Галина, яка завжди усе знала, лукаво посміхнулася
Стефа з двома важкими сумками зайшла в рейсовий автобус, і не відразу звернула увагу на те, що вона під пильним прицілом своїх односельців. Пасажири її уважно роздивлялися і
Я знала характер своєї матері, тому розуміла, що вона від своїх намірів не відмовиться. Просто я не уявляла, як про це сказати Сергію, що за центральним столом для наречених будемо не ми одні, і що свято доведеться ділити з моєю молодшою сестрою. Кілька днів я ходила сумна, а потім Сергій мене прямо запитав, що сталося, і я все йому розповіла. Він просто спочатку не повірив, думав, що я жартую, та коли зрозумів, що ні, то теж сам неабияк засмутився. Розуміючи, що маму я не переконаю, бо вона уже все вирішила і мріяла “підзаробити” на наших весіллях, я пішла до сестри, в надії, що зможу її переконати, що виходити заміж в один день – це далеко не найкраща ідея. Та Люба теж зустріла мене непривітно
– Наталочко, тут така справа, твоя сестра заміж виходить! – заявила мені моя мама, а я якраз в цей час приміряла весільну сукню, бо ж через місяць у
Картопля – 100 гривень, морква, буряк, цибуля – ну від сили 200, і яблука ще 100, а бензину ми заправили на тисячу гривень, – посміхнувся Данило. – Ото у нас бізнес, – каже. – А ти бачив, яка мама була щаслива. Це не купиш за ніякі гроші, – зауважила Люба. – Це точно, кохана, мама сьогодні була безмежно щаслива, бо почувалася потрібною, ще й весь день з нами провела, – лагідно подивився на свою мудру дружину Данило
– Синку, може приїдеш з Любою, допоможеш картоплю викопати і город до зими підготувати, поки ще погода гарна і дозволяє щось робити, – каже Катерина своєму сину по
Не минуло і року, як Софія заявила, що в неї роман з одним італійцем, і вона йде від чоловіка. – Мамо, як ти не розумієш, я нарешті зрозуміла, що таке любов, а життя у мене одне. Альберто мені справжнє життя показав, – без сорому хвалилася Софія матері. Перед свекрухою вона теж нічого не приховувала, сказала їй, що та їй заздрить, бо теж хотіла би знайти собі багатого італійця, але їй за 20 років так не пощастило. Не послухала Софія нікого, з чоловіком розлучилася, і пішла жити до італійця, який і справді багато чого їй наобіцяв. Проте дуже швидко вона пошкодувала про свій вчинок
– Не добре це ти робиш, доню. Не по-людськи. Подумай, що люди скажуть, – намагалася Галина напоумити свою доньку Софію, але та і думати нічого не хотіла. Новину
Батьки мої не дуже любили невістку Оксану, вони важко уживалися на одному подвір’ї, але коли прийшла пора, то все своє майно батьки переписали на брата і його дружину, а мені нічого не дісталося. Мама тоді в мене пробачення просила, але я розуміла, що по іншому вона вчинити не могла, бо невістка би не дозволила. Тож заради маминого спокою і миру в родині я не стала наполягати на тому, що мені там теж щось належить. Я сподівалася, що це само собою розуміється, що я зможу приїжджати в село в будь-який зручний для мене час, але я помилялася
– Бабусю, готуй каву, я щойно бачив тітку Оксану, думаю, вона до нас в гості сьогодні зайде, – каже мені онук, який повернувся зі школи. – Синку, а
Свахо, я пропоную, нехай діти живуть у мене. Ви самі погляньте, який величезний у мене дім, навіщо йому пустувати, а дітям гроші за оренду платити чужим людям, – щебетала моя майбутня свекруха перед нашим весіллям. Свого чоловіка я любила, вірила в нього, і знала, що рано чи пізно ми самі собі заробимо на житло, тому і наполягала на тому, що нам треба знімати квартиру. Свекруха ж приїхала і стала нас переконувати, що у неї є триповерховий заміський будинок, і нам треба жити там
– Свахо, я пропоную, нехай діти живуть у мене. Ви самі погляньте, який величезний у мене дім, навіщо йому пустувати, а дітям гроші за оренду платити чужим людям,

You cannot copy content of this page