Свахо, я пропоную, нехай діти живуть у мене. Ви самі погляньте, який величезний у мене дім, навіщо йому пустувати, а дітям гроші за оренду платити чужим людям, – щебетала моя майбутня свекруха перед нашим весіллям. Свого чоловіка я любила, вірила в нього, і знала, що рано чи пізно ми самі собі заробимо на житло, тому і наполягала на тому, що нам треба знімати квартиру. Свекруха ж приїхала і стала нас переконувати, що у неї є триповерховий заміський будинок, і нам треба жити там

– Свахо, я пропоную, нехай діти живуть у мене. Ви самі погляньте, який величезний у мене дім, навіщо йому пустувати, а дітям гроші за оренду платити чужим людям, – щебетала моя майбутня свекруха перед нашим весіллям.

Вона спеціально приїхала з Італії, щоб все організувати, бо вважала, що все має бути на найвищому рівні.

Тоді я мала нагоду вперше з нею познайомитися, і скажу відверто, перше враження про неї у мене було не найкраще. До того ж, вона заявила, що вже вдома залишається, не хоче нікуди їхати більше.

Свого чоловіка я любила, вірила в нього, і знала, що рано чи пізно ми самі собі заробимо на житло, тому і наполягала на тому, що нам треба знімати квартиру.

Свекруха ж приїхала і стала нас переконувати, що у неї є триповерховий заміський будинок, і нам треба жити там.

Я відразу відчула щось недобре, адже у чоловіка було ще дві рідні сестри, але жити з мамою вони категорично відмовлялися. І особисто для мене це був знак, адже рідко таке буває, що доньки не хочуть жити біля матері.

У свекрухи на це було пояснення, мовляв вони хочуть їхати за кордон і там будувати своє життя.

В принципі, саме так і сталося, старша сестра чоловіка виїхала в Чехію, а молодша поїхала в Німеччину. Обидві сказали, що найближчим часом повертатися додому не збираються.

Якось я мала нагоду з ними розмовляти, так у розмові сестри чоловіка мені натякнули, що їм краще самим собі на житло заробити, ніж у мами щось брати.

Тому я і не хотіла жити разом із свекрухою навіть в її хоромах. Але чоловік мене таки переконав, що мама старалася для нас, тому відмовлятися від такої щедрої пропозиції ми не будемо, тим більше, що нам нема де жити.

І мої батьки підтримали цю ідею. Вони самі живуть у невеликій двокімнатній квартирі, у мене ще є молодший брат, тому вони нічого запропонувати нам не можуть.

Під тиском усіх їхніх аргументів я погодилася, хоча і залишалася при своїй думці, що це – не найкраща ідея.

Пожила я у свекрухи неповний місяць, за цей час я зрозуміла, що моє перше враження було правильним, всього розповідати не буду, щоб не виглядало, що я хочу її очорнити.

Мама чоловіка постійно мені нагадувала, що це її дім, і тут все має бути саме так, як хоче вона.

Я весь день працюю, а ввечері хочу прийти додому і прийняти душ. Так свекруха стояла під дверима ванної кімнати, щоб я більше ніж треба води не використала.

Також вона ходила практично за ногами і виключала світло, що було дуже незручно, адже будинок на три поверхи, і без світла важко по сходах ходити.

Одного разу я так прямо про це свекрусі і сказала, а вона влаштувала сцену, що я невдячна, і що я мала б їй день і ніч дякувати за те, що живу в такому шикарному будинку, бо сама я ніколи на такий не зароблю.

Цього я вже не стала терпіти. Чоловікові я сказала, що я йду, а якщо він бажає зберегти сім’ю, то має піти зі мною.

Мій чоловік погодився, бо він вже і сам переконався, що з мамою життя нам не буде.

Ми тоді зняли квартиру, і стали активніше працювати, щоб швидше заробити собі на житло. Чоловіку навіть довелося трохи перевчитися і змінити роботу на більш високооплачувану.

Не повірите, але труднощі нас лише зблизили, і вже через п’ять років ми придбали свою невелику квартиру, в якій зараз живемо.

А свекруха на нас образилася, вважає нас дуже невдячними. Вона і далі сама живе в своєму триповерховому будинку, заробітчанські гроші в неї вже витратилися, то ж їй ледве вистачає пенсії на життя.

Взимку їй не вистачає грошей, щоб обігріти весь будинок, тому вона обігрівачем гріє лише одну кімнату, а інші кімнати холодні, тому в деяких з них вже кинулась пліснява.

В зв’язку з цим у мене питання – от навіщо було будувати такий палац, для кого? Їй одній точно такого великого будинку не треба, де не можна ні воду відкривати, ні світло включати, ні взимку обігріти.

А якщо свекруха будувала для дітей, то навіщо було псувати з ними стосунки?

Нам добре і в нашій маленькій квартирці, ми там самі собі господарі. Ніхто мені не вказує, що я маю робити, і не картає, що я прийшла на все готове.

Я вважаю, що ми все правильно зробили, коли з’їхали. А свекруха вважає нас невдячними, які не змогли оцінити того, що вона для нас зробила.

А ви як вважаєте, хто з нас правий?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page