Наталю, мама з любов’ю цей посуд тобі подарувала, тому прошу тебе, в знак поваги до неї, засервіруй святковий стіл тими тарілками, що передала мама, – лагідно попросив Андрій, звертаючись до своєї дружини. – Андрію, що ти таке кажеш? Ти бачив ці черепки? повний несмак! Вибач, але мені буде соромно перед іншими гостями. Наталка готувалася до свого 30-річчя, вона і свекруху в гості не хотіла запрошувати, не те, щоб сервірувати стіл її старим посудом
– Наталю, мама з любов’ю цей посуд тобі подарувала, тому прошу тебе, в знак поваги до неї, засервіруй святковий стіл тими тарілками, що передала мама, – лагідно попросив
Ніночко, а у мене є для тебе сюрприз, – каже загадково мені мій чоловік. – Який? – радісно питаю, бо знаю, що Ігор завжди щось цікаве придумує, особливо на свята. – Ялинка у нас таки буде. Все, як ти хотіла. Мама сьогодні привезе, – каже і якось дивно ховає очі. – Мама? Чия мама? – здивовано перепитала я. – Моя мама. Приїде до нас і ялинку привезе. До речі, ти не проти, якщо мама певний час поживе у нас? – питає мене так, наче між іншим. – Проти, звичайно, – миттєво зреагувала я
– Ніночко, а у мене є для тебе сюрприз, – каже загадково мені мій чоловік. – Який? – радісно питаю, бо знаю, що Ігор завжди щось цікаве придумує,
Світлано, готуйся, в цьому році ми усі дружною компанією до тебе приїдемо, – радісним голосом повідомляє мені сестра мого чоловіка. Я від несподіванки навіть не знала, що й сказати, бо ще в минулому році я собі дала обіцянку, що більше ніяких зборищ у своєму домі я робити не буду. Справа в тому, що відколи ми з чоловіком переїхали у свій заміський будинок, відтоді у нас немає спокою. Усі родичі, і з моєї сторони, і із сторони чоловіка також, чомусь вирішили, що у нас вдома – найкраще місце для проведення новорічно-різдвяного періоду
– Світлано, готуйся, в цьому році ми усі дружною компанією до тебе приїдемо, – радісним голосом повідомляє мені сестра мого чоловіка. Я від несподіванки навіть не знала, що
Сашо, ще огорожу треба доробити, і тоді я вже точно додому, – пообіцяла я своєму чоловікові, але він сприйняв це без особливого ентузіазму, що мене трохи насторожило, але я і подумати не могла, що мене вдома чекає. Я думала, що коли повернуся, усе зміниться: він скаже, що любить, що чекав мене. Але замість цього – чоловік поставив мене перед фактом, що доробить вдома все, як я хотіла, а потім піде від мене. Що робити – я просто не уявляла. Будинок є, все в будинку є, я з грошима додому приїхала – але все це раптом стало не важливим і не значущим. Чоловік вирішив йти від мене, бо за той час, поки мене не було, у нього з’явилася інша жінка
– Сашо, ще огорожу треба доробити, і тоді я вже точно додому, – пообіцяла я своєму чоловікові, але він сприйняв це без особливого ентузіазму, що мене трохи насторожило,
Я стояла на порозі будинку, тримаючи в руках валізи, і не могла повірити, що все це відбувається зі мною. Я дивилася на жінку, яка похапцем збирається з моєї хати, на чоловіка, який не переставав повторювати, що я все неправильно зрозуміла, а в голові гули слова моєї італійської подруги: “Жанно, додому без попередження ніхто не їде.” Але я поїхала, хотіла сюрприз зробити, а в підсумку сюрприз зробили мені
Я стояла на порозі будинку, тримаючи в руках валізи, і не могла повірити, що все це відбувається зі мною. Я дивилася на жінку, яка похапцем збирається з моєї
Сестричко, оце ти молодець! Зацінив, круто, – каже в захопленні мені мій брат, коли я покликала його на новосілля. Ми з чоловіком, нарешті, переїхали у свій заміський будинок, який будували кілька років. Мені 40 років, з них з чоловіком я вже 15 років разом, і майже весь цей час ми відкладали на будинок нашої мрії. І хоч пішло багато часу і грошей, та результатом ми задоволені. Вирішили робити входини, невеликі такі, лише для найближчих людей. Валерія я не дуже хотіла кликати, бо останнім часом в мене з ним не дуже гарні стосунки, але мама мене попросила, але я вже й не рада, що я це зробила
– Сестричко, оце ти молодець! Зацінив, круто, – каже в захопленні мені мій брат, коли я покликала його на новосілля. Ми з чоловіком, нарешті, переїхали у свій заміський
Свати знайомитися не приїхали, вони живуть доволі далеко і відразу попередили, що нічим, крім домашніх продуктів, вони не можуть допомогти. Але неабияк зраділи, що у зятя є квартира, і їм не доведеться хоч про житло для доньки дбати. Я була настільки засмучена, що навіть весілля не хотіла робити, але син і не наполягав, вони просто розписалися. Здавалося б, тут можна б було мені і видихнути, але великі справи лише починалися. Ні син, ні невістка не мали стабільної роботи, тому за комуналку платила я, а продукти, як і домовлялися, передавали з села свати
– Я думаю, Тамаро, тобі не варто так поспішати з рішенням. Все ж, це твій син, і іншого у тебе не буде. А те, що невістка не така,
Ти запитай, чи ти йому без грошей потрібна? – каже мені донька. – Мамо, ну ти собі і надумала – на старості років за італійця заміж виходити! – До чого тут гроші? Я ще навіть не погодилася, – кажу. – То що тобі заважає купити квартиру внучці? Мамо, за два роки ти вже, напевно, чимало склала, а весілля ми плануємо робити на наступний рік, то ж за рік ти ще назбираєш грошей, і зможеш гонорово внучці на весілля ключі від квартири подаруєш, – мріє моя дочка
– Ти запитай, чи ти йому без грошей потрібна? – каже мені донька. – Мамо, ну ти собі і надумала – на старості років за італійця заміж виходити!
Ми на Новий рік з друзями їдемо відпочивати, вже й готель забронювали, – каже мені моя донька Орися. А я сиджу, слухаю, вже підозрюю, до чого вона клонить, але мовчу. – Мамо, а діти з тобою залишаться, – вже вирішила вона за нас обох. – Це не надовго, всього на 3-4 дні, – каже. Орися була впевнена, що я їй не відмовлю, от тільки цього разу я була змушена її розчарувати. – Я не можу, – спокійно кажу. – У мене теж є плани. Треба було бачити вираз обличчя доньки
– Ми на Новий рік з друзями їдемо відпочивати, вже й готель забронювали, – каже мені моя донька Орися. А я сиджу, слухаю, вже підозрюю, до чого вона
Уявляєте, свахо, мені Миколай приніс нову пральну машину. Я навіть не сподівалася, – поділилася радісною новиною по телефону мама мого зятя. Я знала, що і зять, і моя дочка непогано заробляють, але пралка на Миколая для свахи – це занадто. І хоч мені стало трохи не по собі, адже мені таких дорогих подарунків діти не дарують, та я вирішила, не звертати на це увагу. До того ж, наближався мій день народження і я подумала, що свасі на Миколая щось значуще подарували, а мене діти уважать на ювілей, але на дні народження я була відверто засмучена
– Уявляєте, свахо, мені Миколай приніс нову пральну машину. Я навіть не сподівалася, – поділилася радісною новиною по телефону мама мого зятя. Я знала, що і зять, і

You cannot copy content of this page