– Світлано, готуйся, в цьому році ми усі дружною компанією до тебе приїдемо, – радісним голосом повідомляє мені сестра мого чоловіка.
Я від несподіванки навіть не знала, що й сказати, бо ще в минулому році я собі дала обіцянку, що більше ніяких зборищ у своєму домі я робити не буду.
Справа в тому, що відколи ми з чоловіком переїхали у свій заміський будинок, відтоді у нас немає спокою. Усі родичі, і з моєї сторони, і із сторони чоловіка також, чомусь вирішили, що у нас вдома – найкраще місце для проведення новорічно-різдвяного періоду.
Це і справді так, будинок у нас дійсно чудовий, я ще до свят навіть його спеціально прикрашаю, але це не означає, що у нас більше тижня мають гостювати усі родичі мого чоловіка.
Два роки тому ми переїхали і робили входини. Як годиться, покликали родичів, сподіваючись, що вони за нас порадіють. Та у мене склалося таке враження, що усі нам швидше позаздрили, ніж пораділи.
– Все, вирішено – на наступний рік святкуємо Різдво у вас! З мене – ялинка! – раптом вигукнув Василь, чоловік Лілії, моєї зовиці.
Василь останні кілька років займається бізнесом – вирощує ялинки в горщиках і перед Різдвом їх непогано продає. Потім ті ялинки з відра можна пересаджувати у грунт, і я бачу, що це людям подобається, адже не треба рубати деревця.
Ми всі посміялися, і яким же було моє здивування, коли в минулому році 24 грудня я у себе на порозі побачила колядників – вся чоловікова родина зібралася і приїхала до нас.
Звичайно, що ми їх на Святвечір прийняли у себе, я навіть пораділа, що в таке свято нам всім вдалося так чисельно зібратися.
25 зранку, на саме Різдво, я збираюся в церкву, питаю своїх гостей, які у них плани, коли вони додому збираються, а вони мені кажуть, що сьогодні ще побудуть, і поки я піду на Богослужіння, вони швиденько все приготують.
Все приготують – це добре, але за чий рахунок? Гостей приїхало не мало не багато, а 8 осіб: свекор, свекруха, зовиця, її чоловік, і двоє їхніх дочок з своїми чоловіками. А плюс ще ми з чоловіком і двома дітьми – то виходить непогана гостина.
Благо, продуктів я закупила багато, сподівалася вже до Нового року в магазин не йти, тому на Різдво ще вистачило. Ми добре посиділи, наколядувалися гарно, і я сподівалася, що 26 числа мої гості благополучно поїдуть, але зранку у Василя виникла чудова ідея:
– Світлано, у тебе ж першого числа день народження, то чого нам їздити туди-сюди, ми вже у тебе до Нового року всі і залишимося.
У мене забракло слів, щоб сказати все, що я про це думаю. Я перевірила свою банківську карточку, бо засумнівалася, чи вистачить мені коштів. В хід пішли всі мої закрутки, так що я вже не мала з чим зиму зимувати. До слова, родичі мого чоловіка гостювали у нас більше тижня, і жодного разу не пішли в магазин, щоб купити продукти.
Першого січня у мене був день народження, мене всі вітали, але тільки словами, ніхто не здогадався подарувати ні гроші, ні подарунки, та навіть обіцяної ялинки в горщику теж не було.
31-го зранку мій чоловік поїхав на ринок за продуктами, а заодно і купив ялинку, бо якось без неї я не відчуваю запаху Нового року. Так Василь нас ще картав, що ми купили не таку, і у нього є значно кращі.
Коли, нарешті, родичі чоловіка поїхали, я собі зареклася не кликати більше нікого. Але їх і кликати не довелося, вони самі про нас згадали, бо вже час підходить.
– То коли тобі ялинку привезти? – питає Василь.
Я стала відмовлятися, але він таки привіз. І як на сміх, маленьку, не красиву, напевно вибирав ту, яку ніхто не купив, бо втрачати гроші Василь не любить.
Тільки він нам ту ялинку привіз, як телефонує його дружина і попереджає, що вони знову усією дружною компанією приїдуть до нас на свята, бо в минулому році їм так сподобалося, що вони вирішили повторити.
Їм сподобалося, я в цьому навіть не сумніваюся, от тільки я не знаю, чи витримаю я ще раз таку затяжну гостину. Точніше знаю – не витримаю. От тільки як про це сказати чоловіковим родичам так, щоб вони не образилися.
Чоловік, до речі, не проти, він вважає це чудовою ідеєю – знову святкувати Різдво і Новий рік разом. Але це ж не він стояв біля плити весь день, а потім ще вночі мив за усіма посуд.
Не знаю, як тут по мудрому вчинити, щоб і родичів не образити, і собі свята не зіпсувати.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
