– Наталю, мама з любов’ю цей посуд тобі подарувала, тому прошу тебе, в знак поваги до неї, засервіруй святковий стіл тими тарілками, що передала мама, – лагідно попросив Андрій, звертаючись до своєї дружини.
– Андрію, що ти таке кажеш? Ти бачив ці черепки? повний несмак! Вибач, але мені буде соромно перед іншими гостями.
Наталка готувалася до свого 30-річчя. З Андрієм вони уже майже рік разом. Вона дуже хотіла за нього заміж, бо закохалася в молодого керівника відділу, щойно прийшла на роботу.
Андрій був просто чоловіком її мрії – красивий, розумний, інтелігентний, а головне – не бідний, бо і з квартирою, і з машиною.
Та що там казати, в Андрія були закохані усі дівчата на фірмі, але Наталка, як найкрасивіша, змогла привернути його увагу настільки, що Андрій повів її до вівтаря.
Та на зміну неабиякому захопленню прийшло і розчарування, коли Наталка познайомилася з свекрухою і зрозуміла, що Андрій насправді з дуже бідної родини, а все, що він має, він досягнув сам.
– В село я їздити не буду, там погано пахне, – заявила молода дружина. – І мамі своїй скажи, щоб до нас просто так не приїжджала, а лише по запрошенню, – наголосила Наталка.
Свекрусі невістка дуже сподобалася, вона так зраділа, що мала донечку, а тепер матиме і сина. Мама Андрія була простою жінкою, яка через важку роботу в селі виглядала навіть трохи старшою за свій вік, бо ж ніколи по салонах краси не ходила. І одягалася просто, і їла скромно, і жила непримітно.
Син уже як вибився в люди, пропонував матері, що забере її до себе в місто, або ж купить їй все, що вона захоче, але матір відмовлялася, переконувала сина, що їй нічого не треба, бо вона вже і так звикла, а йому більше треба, у нього життя тільки починається.
Один раз Андрій таки вмовив приїхати дружину в село. Мама на радощах усякої смакоти наготувала, та Наталка навіть не доторкнулася до їжі, кривлячись, що вона таке не їсть.
Прикро було літній мамі, але вона навіть до цієї ситуації поставилася з розумінням – часи зараз змінилися і молодь зараз не їсть того, що вони їли в свій час, але може то і на краще, молоді зараз більше про своє здоров’я вміють дбати.
Коли молодята вже їхали додому, мама раптом витягла з антресолі коробку, в якій був дуже дорогий посуд. Це, напевно, найцінніша річ, яка була у домі. Колись цей сервіз мама купила за великі гроші у сусідки, яка їздила в Чехословаччину.
Берегла його лише для особливих випадків, ним сервірувала стіл, коли у її Андрійка був день народження. Гостей у них ніколи не було, але вони святкували удвох, і обов’язково з його улюбленою стравою – запеченою гускою із грушами. Ці теплі спогади в серці Андрія залишаться назавжди.
– Мамо, ну що ти, не треба, залиш собі, – пробував переконати Андрій неньку, але літній мамі дуже хотілося подарувати щось гарне невістці, і вона вирішила віддати найдорожче – свій улюблений святковий сервіз.
Наталка навіть дякую не сказала, бо подарунок свекрухи їй зовсім не сподобався. А зараз Андрій хоче, щоб вона святковий стіл ним сервірувала. Вона і свекруху кликати не хотіла, але Андрій сказав, що це не обговорюється.
Зранку Андрій привітав дружину як годиться з ювілеєм: величезний букет троянд і сережки з діамантами красувалися на столі.
Андрій попросив дружину накривати стіл, а сам поїхав в село за мамою. Яким же було його здивування, коли він приїхав і побачив, що дружина не виконала його прохання, а накрила стіл новим, білим, посудом. Він теж був красивий, але Андрію хотілося зробити мамі приємне, проте дружина вирішила зробити по-своєму.
За столом Наталка не звертала увагу на свекруху, а бігала лише коло своїх батьків. А Андрій лише уважно за всім цим спостерігав, і те, що він бачив, йому дуже не сподобалося.
На наступний день Андрій сказав дружині, що вони занадто різні і тому він хоче розлучення.
– Ти що, образився за якийсь там старий посуд? – зухвало запитала Наталка.
– Справа не в посуді, а в твоєму ставленні до мене і до моєї родини. Я побачив, що для тебе шик і блиск, а також те, що скажуть інші люди, є важливішим за любов і повагу, які мають бути в родині, – пояснив Андрій.
– Але я не зобов’язана любити твою маму, – заявила Наталка.
– Любити не зобов’язана, але поважати треба, а ти вчора за весь вечір не промовила до моєї мами жодного слова.
Гірко плакала Наталя. Вона не хотіла розлучатися з чоловіком, але Андрій уже все вирішив – занадто різні цінності у них з Наталею, а для нього це важливо.
А яка ваша думка, Андрій правильно вчинив?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
