– Сестричко, оце ти молодець! Зацінив, круто, – каже в захопленні мені мій брат, коли я покликала його на новосілля.
Ми з чоловіком, нарешті, переїхали у свій заміський будинок, який будували кілька років. Мені 40 років, з них з чоловіком я вже 15 років разом, і майже весь цей час ми відкладали на будинок нашої мрії.
І хоч пішло багато часу і грошей, та результатом ми задоволені. Вирішили робити входини, невеликі такі, лише для найближчих людей. Священника покликали, щоб він дім освятив.
Приїхали батьки чоловіка, його сестра з родиною, моя мама і мій брат. Валерія я не дуже хотіла кликати, бо останнім часом в мене з ним не дуже гарні стосунки, але мама мене попросила, вона завжди переживає про нас обох, хоче щоб ми дружно жили, бо як її не стане, то ми з Валерієм залишимося найріднішими людьми.
Але я так не вважаю. З братом ми були близькими хіба що в дитинстві. А потім цей “бізнесмен” почав таке чудити, що не піддається ніякій лозіці. Брат працювати важко не хотів, але хотів мати багато грошей. В гонитві за легкими грошима брат часто потрапляв в неприємні ситуації, через які мама неабияк хвилювалася.
Він постійно щось зичить, продає, купує, але в підсумку в свої 45 років досі живе на знімній квартирі, але зате їздить на дорогій машині. Мій чоловік впевнений, що машина брату не належить, це так, бутафорія, щоб показати усім свою успішність, якої насправді немає.
Нещодавно брат хотів позичити у мене доволі велику суму – 400 тисяч гривень на розвиток бізнесу. Я йому відмовила. Гроші у мене були, але ми будинок закінчували, нам самим треба, тому я Валерію не дала нічого. Та й навіть якби у мене були вільні гроші, я б все одно не дала, бо знаю, що брат не до бізнесу точно, то не його.
Валерій спочатку образився на мене, але потім викрутився – взяв кредит у банку. Мені дивно, як йому його дали, якщо він ніде офіційно не працює.
Я не вірила, що справа у нього піде, але молилася за те, щоб все вийшло, бо мені шкода маму нашу, яка засинає з думками про сина і його фінансові проблеми, і з ними ж і прокидається.
Мама дуже просила, щоб я покликала на входини і брата, і я погодилася. За столом Валерій мовчав, лише розглядав все і питав – що скільки коштує. Визнав, що ми все дуже доладно зробили, і на тому дякуємо.
Через кілька днів брат мені зателефонував і сказав, що нам треба поговорити. Напросився знову до нас в гості, а коли приїхав, то зізнався, що його бізнес прогорів і він тепер винен банку не 400 тисяч, а значно більшу суму, бо наросли відсотки.
– Сестричко, хоч раз в житті допоможи, – взмолився Валерій.
– Як я тобі допоможу? Ти що, не бачиш, що ми всі гроші на будинок витратили, – кажу.
– А я не про гроші…
– А про що?
– Про будинок…
– Не зрозуміла…
Брат набрав повітря, а потім швидко видав свій план.
– Я продам мамину квартиру, віддам борг банку, а решту грошей вкладу у перевірену справу, я в ній упевнений, зароблю швидко гроші, і мамі назад квартиру куплю, але вже кращу, – каже.
– Чудовий план. От тільки ти одного не врахував – де весь цей час житиме мама?
– Ну як де? У тебе. Будинок у вас такий великий, що ви навіть не помітите її присутності.
Брату я прямо заявила, що я проти, щоб він мамину квартиру продавав, і була впевнена, що він сам на це не погодиться, але вона мене неабияк здивувала.
Після мене брат пішов до мами. Не знаю, що він їй там наплів, але мама готова заради його спокою і його мрій продати свою квартиру.
У мене слів немає, як так? Більше того, мама образилася на мене за те, що я не хочу брату допомогти, коли маю таку можливість і не хочу, щоб вона жила зі мною.
– Мамо, я просто хочу, щоб ти мала свій куточок, а не залежала від когось, розумієш? – пояснюю я мамі, але вона мене не чує. Вона впевнена, що я маю допомогти братові у скрутній ситуації.
Чоловік мій про все це навіть чути нічого не хоче, і я його розумію. Я такої ж думки. Тепер моя родина – це чоловік і діти, а не брат і мама. І я про свою сім’ю в першу чергу маю думати. Ну хіба ж не так?
Чи забрати маму до себе, якщо брат продасть квартиру? Як вважаєте?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
