Ніночко, а у мене є для тебе сюрприз, – каже загадково мені мій чоловік. – Який? – радісно питаю, бо знаю, що Ігор завжди щось цікаве придумує, особливо на свята. – Ялинка у нас таки буде. Все, як ти хотіла. Мама сьогодні привезе, – каже і якось дивно ховає очі. – Мама? Чия мама? – здивовано перепитала я. – Моя мама. Приїде до нас і ялинку привезе. До речі, ти не проти, якщо мама певний час поживе у нас? – питає мене так, наче між іншим. – Проти, звичайно, – миттєво зреагувала я

– Ніночко, а у мене є для тебе сюрприз, – каже загадково мені мій чоловік.

– Який? – радісно питаю, бо знаю, що Ігор завжди щось цікаве придумує, особливо на свята.

– Ялинка у нас таки буде. Все, як ти хотіла. Мама сьогодні привезе, – каже і якось дивно ховає очі.

– Мама? Чия мама? – здивовано перепитала я.

– Моя мама. Приїде до нас і ялинку привезе. До речі, ти не проти, якщо мама певний час поживе у нас? – питає мене так, наче між іншим.

– Проти, звичайно, – миттєво зреагувала я.

Ігоря моя відповідь засмутила, і він навіть не став цього приховувати.

– Ніно, але ж це моя мама, і вона зараз опинилася у скрутному становищі. Вона пішла від Володимира Васильовича, – поспішив пояснити чоловік.

– Пішла чи він її попросив? – уточнила я.

Просто я знаю характер свекрухи, з нею навіть рідна дочка не хоче жити. Вітчим мого чоловіка, Володимир Васильович, і так довго терпів її вибрики.

Вони останнім часом не дуже ладнали, і легко було передбачити, чим усе закінчиться. От тільки я була впевнена, що свекруха до своєї дочки піде, навіть тишком сестрі чоловіка співчувала, та я ї уявити не могла, що свекруха захоче до сина, тобто до нас.

– Я проти, тому що у твоєї мами є своя квартира, от нехай вона туди і йде, – нагадала я своєму чоловікові.

– Мама не може туди піти, бо там сестра, а у неї маленька дитина. Як ти собі це уявляєш, де вони всі мають поміститися? – пояснює ситуацію чоловік.

– Мені байдуже, але твоя мама до нас не переїде, треба раніше було про це думати, – кажу.

Ми з чоловіком одружилися ще 10 років тому. Свого житла ні у мене, ні у нього не було. Мої батьки тоді дали нам 20 тисяч доларів, але цих грошей вистачало хіба що на стару однокімнатну квартиру десь на околиці.

Якби тоді свекруха нам дала таку ж суму, ми б змогли купити собі щось пристойне, наприклад, двокімнатну квартиру. Але мама мого чоловіка не вважала за потрібне нам допомагати. Вона була зайнята собою і своїм особистим життям.

Сестрі мого чоловіка хоч мамина квартира дісталася, вона вже там з своєю сім’єю обжилася, і вважає цю квартиру своїм житлом, а моєму чоловікові – абсолютно нічого. Свекруха навіть на наше весілля не прийшла, бо її чоловік поїхав кудись у відрядження, а вона вирішила їхати з ним.

Вітчим мого чоловіка був доволі заможною людиною, свекрусі біля нього навіть працювати не треба було. Та допомагала вона лише своїй доньці, якщо мала таку нагоду, а про сина свого вона і не згадувала, наче його не існує.

Та ми справились і без її допомоги. Нам підвернувся чудовий варіант – невеликий будиночок за містом, який потребував капітального дороговартісного ремонту. Але ми з чоловіком вирішили ризикнути і придбали його. Витратили багато часу, зусиль та грошей, але в підсумку маємо дім своєї мрії.

Тепер ситуація кардинально змінилася – свекрусі нема де жити, бо у її чоловіка з’явилася інша жінка, а він своє майно все так грамотно оформив, що свекрусі не належить абсолютно нічого, навіть через суд вона не зможе нічого довести.

Мене ці подробиці не дуже цікавлять, єдине, що я хочу, щоб у моєму домі не було цієї жінки.

– У мами зараз просто немає іншого виходу, ми мусимо її прийняти у себе, – наполягає чоловік.

– Ну як же немає, якщо твоїй мамі належить трикімнатна квартира? – кажу.

– Сестру з чоловіком і дітьми на вулицю в такому випадку?

– Ну чому ж на вулицю. Вони чудово всі там помістяться. Та й зрештою, чому я маю думати про твою сестру? У неї є чоловік, нехай він думає, як забезпечити свою родину житлом. Ми з тобою ж якось викрутилися.

Справді, ми також молода сім’я, але ми змогли себе житлом забезпечити, то чому зовиця з чоловіком не можуть подбати про себе?

Проте зовиця категорично відмовляється жити з мамою, та й свекруха більше хоче до нас, ніж до доньки, у нас їй більше подобається, бо тут місця більше.

Мама чоловіка обіцяє, що це лише до весни, а далі вона вже домовилася, і поїде до подруги в Іспанію на заробітки. Та ось тільки особисто мені в це щось не дуже віриться.

І з чоловіком не хочеться псувати стосунки, і свекруху до себе приймати не хочу. Просто не знаю, який вибір буде правильніший, що робити?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page