– Ти запитай, чи ти йому без грошей потрібна? – каже мені донька. – Мамо, ну ти собі і надумала – на старості років за італійця заміж виходити!
– До чого тут гроші? Я ще навіть не погодилася, – кажу.
– То що тобі заважає купити квартиру внучці? Мамо, за два роки ти вже, напевно, чимало склала, а весілля ми плануємо робити на наступний рік, то ж за рік ти ще назбираєш грошей, і зможеш гонорово внучці на весілля ключі від квартири подаруєш, – мріє моя дочка.
Я на заробітках вже 19 років. Планувала до 20 дотягнути і додому повертатися, тому останніх 2 роки я вже нікому гроші не віддавала, а для себе складала.
Та мої плани різко змінилися. Півтора року тому я перейшла на іншу роботу, доглядаю 88-річну синьйору Ребеку. І там я познайомилася з її сином.
Маріо відразу звернув на мене увагу, але я не давала цьому значення, бо за ті роки, що я була в Італії, я тут надивилася усякого. Та з часом Маріо довів, що він не схожий на інших, він і справді дуже хороша людина.
– Анно, то не моя справа, і якщо не хочеш – не відповідай, але куди ти діваєш ті гроші, які заробляєш? – якось запитав Маріо.
Я була дещо здивована таким питанням, бо я, як і більшість заробітчанок, усі зароблені євро додому висилала, дітям, адже саме заради цього я і поїхала.
Маріо дуже здивувався такій моїй відповіді, бо у них тут, в Італії, все зовсім не так. Тут не батьки дбають про дорослих дітей, а дорослі діти – про своїх літніх батьків.
Дітей у мене троє, дві дочки і син. Я їх сама, без чоловіка ростила, тому відчувала надмірну відповідальність. Інші жінки з нашого села їхали, щоб дітям своїм допомогти, і я також так зробила, про що зовсім не шкодую.
Старша донька вийшла заміж і живе разом з своєю сім’єю у нас вдома. Вони з зятем молодці, гарно розбудували наш будинок.
А ще одній доньці і сину я купила по однокімнатній квартирі, тому вважала, що свій обов’язок перед дітьми я виконала сповна.
Думала, що ще трохи попрацюю, зароблю собі грошей, і тоді вже додому поїду, щоб хоч трохи набутися з дітьми і внуками. Але життя внесло свої корективи – італієць пропонує мені зійтися і жити з ним.
Я ще рішення не прийняла, хотіла спочатку з дітьми порадитися, думала, що вони зрадіють, але коли про це дізналася моя старша донька, то вона мені практично сцену влаштувала – не подобається їй це зовсім.
Справа в тому, що поки я була на заробітках, мої внуки виросли настільки, що старша вже заміж зібралася. Дівчині всього 18, як на мене рано, але то не моя дитина і я втручатися не маю права.
Нещодавно наречений приходив із батьками до нас, домовилися весілля робити на наступний рік. І як і у всіх, виникло питання – де мають жити молоді, бо з батьками вони не хочуть. І моя дочка, яка хотіла випендритися перед майбутніми сватами, нічого кращого не придумала, як сказати, що у них бабуся в Італії, і вона точно внучку без житла не залишить.
А мені вже вона подзвонила на наступний день, щоб розповісти як все пройшло.
– Свати наче люди хороші, і зять так нічого. Весілля робитимемо через рік, і ти встигнеш приїхати, – ділиться дочка.
– Добре, – кажу.
– Мамо, ти ж купиш молодятам квартиру? – раптом випалила дочка.
– Яку квартиру? За що? – я аж присіла від несподіванки.
– Ну як за що? Ти ж уже два роки гроші відкладала. Ще рік і буде квартира, – уже все продумала моя донечка.
Тоді я їй і розповіла, що мені італієць зробив пропозицію, і що, можливо, мені ці гроші самій будуть потрібні.
Звичайно, що дочка не зраділа за мене, хоча б могла. Вона переконана, що я маю думати насамперед як мама. А моє сімнівне заміжжя на пенсії взагалі ні до чого.
– То ти, Анно, спочатку всіх дітей забезпечила, а тепер ще й внуків збираєшся забезпечувати? – розгублено питає мене Маріо.
Італієць взагалі не розуміє як у нас це працює. Він не перестає мене питати про одне – коли я про себе збираюся думати?
Я вже зовсім розгубилася, не знаю, що мені робити – віддавати ті гроші доньці, щоб вона квартиру внучці придбала, чи не віддавати?
І про себе хочеться хоч раз в житті подумати, і поганою бабусею не хочеться бути.
А що б ви мені порадили? Як мені правильно тут поступити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
