Поки мене не було, донька переїхала в нашу нову квартиру, і я не мала нічого проти. Виявляється, що останніх кілька місяців і майбутній зять вже там з нею живе, але мені нічого про це вони не говорили, я приїхала, і сама все побачила. Квартира двокімнатна, тому я сказала, що поки вони не одружені, то мають жити окремо, принаймні, на той час, поки я вдома, бо жити в одній квартирі з чужою поки-що людиною, щось мені зовсім не хочеться. – Краще б ти, мамо, не приїжджала. Якщо Олег піде від мене, я тобі цього не пробачу, – каже мені моя донька
– Краще б ти, мамо, не приїжджала. Якщо Олег піде від мене, я тобі цього не пробачу, – каже мені моя донька Ліля. Вона заміж зібралася, а я
Роберто бачив, як Анна собі каву з морозивом шкодує купити, в одязі одному і тому самому ходить, нічого на себе не витрачає, щоб доньці більше переслати, і йому була абсолютно незрозуміла така її поведінка. Шкодував він Анну, давав на 100-200 євро більше, щоб вона хоч морозива поїла, але та вперто все доньці давала, бо їй потрібніше. А одного разу Роберто побачив, як Анна поставила слухавку після чергової розмови з донькою, і розплакалася. Аліна купила собі путівку на море за тисячу євро. А про те, щоб шукати роботу, вона навіть не думала. – Анно, виходь за мене заміж. Я останній раз пропоную, – сказав Роберто і дав три дні на роздуми
– Анно, в цьому місяці я тобі даю не тисячу євро, а тисячу двісті. І прошу тебе, не висилай всі гроші додому, залиш собі хоч трохи, – сказав
З Іспанії я з доньками говорила по телефону, але так, спитати як справи, та й на тому все. Але нещодавно дві мої доньки наполягли на тому, щоб я терміново додому їхала, бо треба вирішити одне дуже важливе питання, а вони ніяк між собою не можуть дійти згоди. Особливо на моєму приїзді наполягає старша донька, яка вважає, що з нею вчинили несправедливо, і хоче щоб я відновила справедливість, адже мова йде про мій будинок
– Ми обидві в нашому будинку не помістимося, треба щось вирішувати, мамо, – каже мені старша донька. Вона проти того, щоб моя молодша донька теж з нею жила.
Наша розмова з дітьми, які приїхали до мене, щоб переконати мене повернутися до чоловіка, так до нічого і не привела. Я вже прийняла рішення і змінювати його не збираюся. На початку літа я повернулася додому з заробітків. Я заробітчанка із серйозним стажем, бо в Італію подалася однією з перших ще 25 років тому. Я вже звикла сама жити, не хочу терпіти придирки чоловіка. Я і так багато зробила і для нього, і для нашої сім’ї загалом. Тільки він нічого не оцінив, на старість ще сніданків в ліжко захотів. Тому я і пішла
– Так не піде, мамо. Це твій чоловік, і саме ти маєш біля нього жити, – кажуть мені діти. – А чому? – питаю. – Бо він твій
Я вважаю, що настала пора нам з чоловіком в місто переїхати, поближче до доньки і внуків. А мій чоловік дотримується думки, що потрібно в селі залишатися, бо його мама вже літня людина, і скоро їй буде потрібна наша допомога. Свекруха і чоловік наполягають на тому, що гроші, які я заробила, треба вкладати в будинок в селі, а я залишаюся при своїй думці – я квартиру хочу. Через це майже до розлучення доходить
– Наталко, мама каже дім будувати. Сама подумай, навіщо нам та квартира, якщо ми все життя звикли в селі жити, – радиться зі мною мій чоловік. Точніше, вдає,
Орест прямував на кухню до колишньої дружини, від якої він нещодавно пішов. Він не помилився, коли припустив, що Олена саме на кухні знаходиться, адже вона дуже любить готувати. Як же він скучив за її борщами. Але зараз все налагодиться, вони помиряться, і Орест знову почне ласувати смачними варениками, які готує дружина. Чоловік поставив на стіл невеликий букет ромашок, які так любила його дружина, але вона навіть не повернулася в його сторону, а продовжувала стояти біля плити і смажила котлети. – Олено, чи ти не бачиш – я повернувся! – вкотре радісно зауважив Орест, але цього разу на нього чекав неприємний сюрприз
– Олено, я повернувся! Тепер у нас все буде просто чудово! – не роззуваючись, Орест прямував на кухню до колишньої дружини, від якої він нещодавно пішов. Він не
Наші діти вирішили побратися, тож ми з чоловіком пішли до майбутніх сватів в гості, щоб про весілля поговорити. Знаємося ми з Ольгою і Михайлом давно, бо ж з одного села. До того ж, мій старший син Вадим одружився з племінницею Ольги, а на їхньому весіллі мій молодший син Максим сподобав собі їхню доньку, а тепер от про їхнє весілля міркуємо. – Не добре це якось виходить, свахо, ви одного сина квартирою забезпечили, а іншого – ні, – каже мені Ольга, тепер уже моя майбутня сваха
– Не добре це якось виходить, свахо, ви одного сина квартирою забезпечили, а іншого – ні, – каже мені Ольга, тепер уже моя майбутня сваха. Наші діти вирішили
Це запрошення на весілля застало мене зненацька і мені треба було вирішити, звідки взяти гроші похресниці на подарунок. У доньки я попросити таку суму не могла, бо їй і самій важко, вона з третьою дитиною в декреті зараз. Тому я вирішила, що піду в банк і візьму позику. А потім, по легенько, буду з пенсії повертати. Та по дорозі в банк трапилася подія, від якої я і досі не можу відійти. Що не кажіть, а дива таки трапляються
В той день я йшла по вулиці і просто не знала, що мені робити. Моя похресниця мені зателефонувала і запросила на своє весілля. Христинка заміж виходить, і я
Чоловік і свекруха відпустили мене на заробітки лише з однією умовою – я повинна зароблені гроші їм висилати. А вони планували ремонт в нашому будинку зробити. Я зробила так, як вони хотіли, але тепер повернулася додому і хочу жити окремо від них, та доньки мене не зрозуміли
– Розлучатися в 57 років, ти добре подумала, мамо? – каже мені донька, яка явно не в захваті від моїх планів. Останні 17 років я в Італії була,
До того, як я почула випадково розмову сина з невісткою, я думала подарувати сину машину, не дорогу, тисяч за 7-8, бо більше у мене зараз грошей немає. Та я тепер впевнена, що навіть такий подарунок їх не утішить, бо вони мітять конкретно на будинок. – То коли вже, Максиме, твоя мама нам ключі від свого будинку дасть? – питає невістка мого сина, бо переконана, що мене вдома немає і я їх не чую
– То коли вже, Максиме, твоя мама нам ключі від свого будинку дасть? – питає невістка мого сина, бо переконана, що мене вдома немає і я їх не

You cannot copy content of this page