Головна

op

Чоловік не міг зрозуміти, чому Софія вважає, що її мама – це остання людина, в якої варто просити допомоги. – Не розумію, чому ти не можеш покликати свою маму? Це ж її рідний онук! – здивовано спробував з’ясувати він. – Ти не знаєш моєї мами. З нею у нас буде більше проблем, ніж допомоги, – пробувала пояснити чоловіку Софія, яка опинилася в нестандартній ситуації, і не могла придумати, як її вирішити
Життєві історії 0
– Не розумію, чому ти не можеш покликати свою маму? Це ж її рідний онук! – здивовано спробував з’ясувати чоловік. Він не міг зрозуміти, чому Софія вважає, що
Донька в декреті була, один зять працював, а всі ті гроші, які я висилала, витрачалися строго на будову. Зять навіть спеціальний зошит з витратами завів, в якому записував де, що, коли і за що купив, щоб переді мною звітувати, такий чесний був. Я від нього тих звітів не вимагала, бо довіряла йому, а інакше я йому всі гроші не висилала б. Коли вже будинок був майже готовий, і залишалося лише жити і радіти, моя донька мені зателефонувала в Грецію і повідомила, що хоче розлучатися. – Як розлучатися? Ти що таке кажеш? У тебе ж такий добрий чоловік. Що ти собі таке вигадала? – кажу. – Я його розлюбила. Молода була, не розуміла, що роблю. А тепер я зустріла справжнє кохання, і я хочу розлучення, – наполягала на своєму донька
Життєві історії 0
– Знову дай? Скільки можна? Я ж в минулому місяці тобі вислала тисячу євро? Куди ти їх поділа? – питаю я доньку. Людмила мені телефонує лише тоді, коли
Як і домовлялися, в суботу зранку до воріт під’їхала красива чорна автівка, з якої вийшла Марта і якийсь чоловік середнього віку. Люба глянула через вікно, і не зрозуміла, вона подумала, що цей чоловік – батько Мирослава, бо на вигляд йому було мінімум 45 років. Спитати доньку вона не встигла ні про що, бо Марта зайшла в хату із словами: – Мамо, тату, познайомтесь – це Мирослав
Життєві історії 0
З Мартою спочатку говорила мама, а коли в неї аргументи закінчилися, то з донькою став говорити і тато. Але дівчина була немов глуха до їхніх прохань. – Донечко,
Я і сама не можу повірити, що так сталося, бо за 14 років мого заробітчанства такого ще не було – скільки б сумок не передала, всі додому доїжджали. Водії все уважно підписують, так що я сподівалася, що і цього разу саме так і буде. І треба такому статися, щоб одна сумка загубилася, та ще й та, яку я для невістки приготувала. Тепер вона просто не вірить, що ця сумка існувала. – Так і скажіть, що ви нам нічого не привезли. Ну от навіщо вигадувати, що у вас сумка загубилася? – фиркнула невістка і стала збирати дітей
Життєві історії 0
– Так і скажіть, що ви нам нічого не привезли. Ну от навіщо вигадувати, що у вас сумка загубилася? – фиркнула невістка і стала збирати дітей. Я і
Наближався мій перший ювілей, 25 років. Я вирішила, що відсвяткую його гарно, в колі родичів і друзів. Я дуже старалася, накрила шикарний стіл, витратила приблизно 8 тисяч гривень. Приготувала кілька салатів, голубці, картоплю з м’ясом – все як мене вчила мама. Я сподівалася, що усім сподобається моє частування. Так і було, сподобалося усім крім моєї свекрухи. Вона сиділа з дуже незадоволеним виразом обличчя, майже нічого не їла, а потім, вже на кухні, мені сказала: “Ну нічого, не вмієш ти готувати, але я тебе навчу”. Мені було дуже прикро. Ну можна мене було похвалити хоч за щось, адже я і справді дуже старалася
Життєві історії 0
Як я тільки вийшла заміж, мені хотілося влитися в родину чоловіка, хотілося стати її частиною, хотілося всім сподобатися. Тому я в цьому напрямку старалася з усіх сил. Мої
Марина і в цьому питанні не стала слухати свою старшу більш досвідчену подругу. Нічого нікому не сказавши, вона зібралася і поїхала додому, а вдома її чекав сюрприз. – Тарасе, тут до нас гості, – окликнула жінка чоловіка, коли побачила Марину з сумками у них на подвір’ї. У Марини сумки з рук випали, коли вона у себе вдома побачила незнайомку у своєму халаті і в своїх тапочках. – Хто ця жінка і що вона тут робить? – запитала. – Це Юля. І вона зараз піде, не хвилюйся, – спокійно відповів Тарас. Незнайомка і справді стала збиратися, а Марина стояла як вкопана, не могла з місця зрушити, поки Тарас не підійшов і не почав заносити сумки до хати
Життєві історії 0
– Не ображайся, Марино, але тебе всі тут жадібною називають. Ну не можна так. Як це собі каву за півтора євро шкодувати? Чи ти думаєш, ми тут не
Одного разу в суботу приїхала Ірина як завжди додому, але не одна, а з молодим чоловіком, на його шикарній машині, і з каблучкою на руці. – Тату, Максим зробив мені пропозицію. Ми приїхали разом, хочу вас познайомити, – радісно щебетала Іринка. Лице Івана спохмурніло. Він запросив гостей в хату, а сам покликав доньку в сторону: – Іринко, а як же Орест? Він тебе кохає. Не по-людськи це якось виходить. – Знаю, тату. Але життя у мене одне, і я хочу його прожити добре. А що твій Орест може мені дати
Життєві історії 0
– Іринко, добре подумай перш, ніж рішення прийняти. Вийти заміж – це ж на все життя, – намагався напоумити доньку батько. Іван сам ростив свою донечку, бо дружини
Коли Іванка закінчила 11 клас, вони прийшли з Олегом до її батьків просити її руки. Він сказав, що вони хочуть жити разом і не уявляють життя одне без одного. Проте батьки Іванки не схвалили ранній шлюб дочки. Вони хотіли, щоб вона вивчилася і стала на ноги. Тепер доньці 42, вона досі одна, і у всьому звинувачує батьків
Життєві історії 0
– Це я в усьому винна, що в доньки особисте життя не склалося? Цікаво, котра мама не хоче щастя своїй дитині? Немає в неї ні чоловіка, ні дитини.
Я сподівалася, що чоловік хоч в присутності моїх батьків не влаштовуватиме сцен, але ні. Не встигли мої мама з татом до нас на кухню зайти, як Вадим завівся, що я поганий сніданок йому приготувала, бо яєшня з сиром йому вже набридла. Мої батьки сиділи ошелешені, Вадим і їх вчепив, що вони життя прожили, а крім помідорів нічого своїй доньці дати не можуть. Вони образилися і пішли. Мама потім плакала, мені тато про це розповів в телефонній розмові. Тепер я не знаю, що мені робити
Життєві історії 0
Ще в п’ятницю мої батьки мені зателефонували і запитали, чи можна приїхати до мене в гості в суботу. – Донечко, ми з батьком на годинку забігли до тебе,
Мама мені заявила, що я погана донька, і що вона наш будинок сестрі перепише, якщо я не кину ці ігри в романтику. Вона може так зробити, бо я мала необережність залишити все записане на маму, за документами все досі належить їй одній. Я ніколи не наполягала на тому, щоб мама переписала дім на мене, бо вважала, що це само собою розуміється, що дім мій. Та очевидно, що я помилялася. У мами такий характер, що вона спокійно може зробити так, як сказала
Життєві історії 0
– Зіно, мама телефонувала, знову скаржилася на тебе. Каже, що у всіх людей уже на городі все чисто, а у нас ще картопля не викопана, – картає мене

You cannot copy content of this page