– Це я в усьому винна, що в доньки особисте життя не склалося? Цікаво, котра мама не хоче щастя своїй дитині? Немає в неї ні чоловіка, ні дитини. Напевно, так і залишиться одна. Найбільше засмучує той факт, що дочка звинувачує нас у всьому, – нервує Тамара Петрівна.
У матері двоє дочок, молодша дочка жінки одружена і має дітей. Вони з чоловіком живуть у трикімнатній квартирі, їздять на дачу та подорожують. Загалом типова сім’я, у них все добре. Тамара Петрівна натішитися онукам не може, оскільки дуже цінує такі близькі стосунки.
А от у старшої дочки з особистим життям зовсім не складається. У фінансовому плані вона живе дуже добре, але на цьому її радості закінчуються.
Коли Іванці було 30, вона одружилася, тільки шлюб цей тривав недовго, незабаром пара розлучилася. Вона не любила чоловіка, і дітей народжувати не хотіла. Нині Іванці вже 42 роки – і вона досі одна.
У всіх своїх бідах жінка звинувачує батьків. У принципі, у її словах є дещиця правди.
– У 16 років старша дочка сильно закохалася. Хлопець був старший за неї, до того ж, типовий хуліган. Я нічого про нього поганого сказати не можу, але він заважав Іванці нормально вчитися. Ми з чоловіком дуже боялися, щоб одного прекрасного дня донька нам не оголосила, що вона дитину чекає, адже вони реально втратили голову один від одного, – згадує Тамара Петрівна.
Іванка зовсім забула про навчання і перестала гуляти з подругами – вона весь час проводила з коханим. Коли приходила додому, одразу брала телефон у руки. Вони могли до ранку розмовляти або просто сидіти і обійматися на лавочці біля під’їзду.
– Коли донька закінчила 11 клас, вони прийшли з Олегом до мене. Він почав просити її руки. Сказав, що вони хочуть жити разом і не уявляють життя одне без одного, – розповідає подрузі Тамара Петрівна.
– А що, вже треба було? Дитина?
– Ні. Однак без моєї згоди у 17 років вийти заміж Іванка не могла. Олег на той момент був уже повнолітнім. Мати його була не проти – навіть бабусину квартиру для молодят звільнила. Але відправила до нас, щоб ми погодилися.
Проте батьки Іванки не схвалили ранній шлюб дочки. Вони хотіли, щоб вона вивчилася і стала на ноги. Та й Олегу треба навчитися гроші заробляти. Навіщо так поспішати, якщо можна просто зустрічатися?
– Олег вмовляв Іванку не слухати батьків і поїхати з ним в інше місто, а вона не вміла нам суперечити. Ми виховували доньку у строгості, тому вона ніколи б так не вчинила. В підсумку вони розлучилися. Дочка тоді дуже важко пережила це розставання.
Олег відслужив в армії, а потім зник. Ображений він був дуже на неї, — зітхає жінка.
Після армії Олег поїхав за кордон, але звідти прийшла страшна звістка, що його не стало, з керуванням не впорався.
– Іванка розраховувала, що вони помиряться після його повернення, адже вона у бік інших парубків навіть не дивилася. Коли приїхала і пішла до його матері, дізналася про похорон. Що тоді діялося, я навіть передати не можу. Ще й мати Олега на нас накинулися. Мовляв, якби ми не були проти весілля, то все було б добре, — мало не плаче Тамара Петрівна.
З того часу Іванка твердила батькам одне і те саме. Мовляв, якби не їхня категоричність, у неї була б нормальна родина.
Але Тамара Петрівна вважає, що дочка все одно розлучилася б з Олегом. Вони дуже різні для подружнього життя. Та й як вона могла відпустити дочку заміж, якщо вони були ще дітьми? Ніхто не знає, яким Олег був би чоловіком, тож немає сенсу шукати винних.
Однак Іванка все одно стоїть на своєму. На її думку, лише батьки винні у тому, що вона самотня. Вона спробувала створити сім’ю, але зрозуміла, що нікого більше не зможе полюбити.
– Мені зять подобався. А як він любив Іванку! Тільки дочка його постійно порівнювала з Олегом… Який чоловік таке терпів би? А потім вона подала на розлучення. Сказала, що більше не може жити з нелюбимим, — пояснює Тамара Петрівна.
Жінка пропонувала дочці піти до психолога. Вона вважає, що така прихильність – це не нормально. Потрібно абстрагуватися від нещасного кохання та жити спокійно далі.
– Я була дуже щаслива, поки ви з батьком мені життя не зламали. Ви своїми руками знищили моє кохання! Переживали, щоб я вивчилася і дитину завчасно не народила? Тепер задоволені? Чи виправдала я ваші надії? Тепер що не влаштовує?
Ну, вибачте, що не можу стати щасливою дружиною і матусею за вашою вказівкою. Саме ви винні у тому, що з Олегом сталося. Якби ми були разом, цього не було б. Живіть тепер із цією правдою. Погано? Прикро? А ви навіть не уявляєте, як мені! – плаче Іванка.
Тамара Петрівна вже просто не знає, що робити. Всі нормальні люди забувають про перше кохання, а ця всіх звинувачує. Двадцять років минуло, а вона досі минулим живе. Це ненормально.
А може, Іванка має рацію? Яка ваша думка?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
