– Іринко, добре подумай перш, ніж рішення прийняти. Вийти заміж – це ж на все життя, – намагався напоумити доньку батько.
Іван сам ростив свою донечку, бо дружини не стало, коли дівчинці виповнилося всього 8 років. Інших жінок Іван додому не приводив, не хотів, щоб його маленьку принцесу ростила мачуха, хоча і були достойні жінки, які могли б стати для нього хорошими дружинами.
Чоловік завжди собі думав, що він спочатку виростить Іринку, а тоді вже про себе подбає. Слідкував Іван, щоб його донечка добре вчилася в школі, вечорами уроки з нею робив, а зранку готував сніданки і заплітав коси.
Ірина закінчила школу і поступила в університет. Іван натішитися не міг успіхам донечки. А потім Іванка стала зустрічатися з хлопцем з їхнього села, Орестом. Бачилися вони лише на вихідних, коли дівчина приїжджала після навчання додому.
Орест хоч і був з бідної сім’ї, та дуже подобався Івану, бо хлопець був хорошим, чесним, роботящим, все вмів своїми руками зробити.
Все питав Іван доньку, коли до весілля готуватися, а вона віджартовувалася, що рано ще про таке думати, їй вчитися треба.
Та одного разу в суботу приїхала як завжди додому, але не одна, а з молодим чоловіком, на його шикарній машині, і з каблучкою на руці.
– Тату, Максим зробив мені пропозицію. Ми приїхали разом, хочу вас познайомити, – радісно щебетала Іринка.
Лице Івана спохмурніло. Він запросив гостей в хату, а сам покликав доньку в сторону:
– Іринко, а як же Орест? Він тебе кохає. Не по-людськи це якось виходить.
– Знаю, тату. Але життя у мене одне, і я хочу його прожити добре. А що твій Орест може мені дати? Максим дуже багатий, у нього є і квартира, і машина. Та й любить він мене. Я з ним справжньою жінкою почуваюся. Ти знаєш, які букети він мені дарує? Та мені всі дівчата заздрять, що я собі такого нареченого відхопила.
Коли Іван зрозумів, що сперечатися з закоханою Іринкою немає сенсу, він вирішив прийняти ситуацію як є, хоча йому щиро було шкода Ореста, до якого він перейнявся неабиякою симпатією.
Чого не скажеш про Максима. Майбутній зять Івану не сподобався зовсім. Максим лише те і говорив, що про гроші. Іван пробував його переконати, що не в грошах щастя, та молодий юнак відразу його присадив:
– І до чого ви доробилися з такими своїми переконаннями? Живете в своїй старій хаті і навіть не маєте що єдиній доньці дати. Тому радійте, що я їй трапився. Іринка біля мене буде мати абсолютно все, буде жити і горя не знати, – впевнено розмірковував над життям Максим.
Іван ще більше засмутився, а Іринка поспішила заспокоїти батька, що все буде добре – вони з Максимом люблять одне одного і незабаром одружаться, бо він вже зробив їй пропозицію і подарував каблучку.
Максим відразу забрав Ірину з гуртожитку, в якому вона весь цей час жила, до себе додому. У нього була своя окрема двокімнатна квартира в новобудові.
Батьки Максима жили у своєму шикарному заміському будинку. Вони були власниками великої фірми і справді володіли неабиякими статками.
Вибір сина батьки сприйняли скептично, але перечити не стали.
– Відмиємо, до людей приведемо, і все буде добре, – не то пожартував, не то серйозно сказав батько Максима.
Якось в неділю майбутні свекри запросили молодят до себе, хотіли відсвяткувати їхні заручини в колі сім’ї.
Іринка їхати не хотіла, бо дуже переживала за свого батька, який вже два дні не брав від неї слухавку.
– Максиме, давай поїдемо спочатку до мого батька, я переконаюся, що з ним усе гаразд, а потім до твоїх батьків поїдемо, – просила дівчина.
– Не вигадуй, нічого з твоїм батьком не сталося, телефон у нього розрядився, от і все. А мої батьки нас чекають, і буде дуже негарно з твого боку, якщо ти не приїдеш.
– Вибач, Максиме, але я їду до батька, – впевнено сказала Ірина, сіла в рейсовий автобус і поїхала.
А злий Максим поїхав сам до своїх батьків.
Погане передчуття Ірину не підвело, бо хата була пуста, батька вдома вона не застала.
– Тітко Дарино, а де мій тато, не знаєте? – запитала вона сусідку.
– Біда, дитинко, сталася. Серце твого батька прихопило, у лікарні він.
– А чому ж ви мені відразу не сказали?
– Так дзвонили ми, але з тобою зв’язку не було, – виправдовувалася сусідка.
– Ірина і справді згадала, що за наполяганням Максима вона змінила номер, тому сусідка і не могла до неї додзвонитися.
Дівчина відразу поїхала в лікарню, і яким же було її здивування, коли вона побачила в палаті у батька Ореста.
– Що ти тут робиш? – здивовано запитала.
– Просто хотів допомогти поки тебе не було. Але якщо тобі це неприємно, то я піду.
Батько нещодавно лише прийшов до тями, і був дуже радий бачити доньку.
Максим не переставав дзвонити Ірині, наполягав, що якщо з батьком вже все позаду, то нехай вона збирається і їде до його батьків.
– Не можу я батька залишити, зрозумій.
Максим розлютився і кинув слухавку. Не було його чути два тижні. За цей час Івана вже виписали з лікарні, але він почувався ще дуже кволим.
Раптом до них в село приїхав Максим, з величезним букетом троянд.
– Хоч ти і не дуже гарно повелася, та я тобі все пробачаю, – каже до Ірини. – А тепер збирайся, ми летимо в Туреччину на відпочинок, квитки я вже купив.
– Як купив? Чому зі мною не порадився? Зашвидко ще це, я не можу батька одного залишити, я йому потрібна, – стала пояснювати Ірина.
Але Максим її не чув, він поставив умову – або вона погоджується, або вони розходяться, бо йому вже набридло терпіти її вибрики.
Ірина залишилася з батьком. Вона зрозуміла, що з Максимом їй не по дорозі, занадто різні вони. Гроші – це добре, але коли тобі ними постійно потакають – це погано.
Заміж Ірина таки вийшла, але за Ореста. Він допоміг їй виходити батька, що ще більше їх зблизило. Нехай у нього немає таких статків як у Максима, зате у нього добре і щире серце.
А яка ваша думка? Що в шлюбі головне – гроші чи взаєморозуміння?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
