– Не розумію, чому ти не можеш покликати свою маму? Це ж її рідний онук! – здивовано спробував з’ясувати чоловік. Він не міг зрозуміти, чому Софія вважає, що її мама – це остання людина, в якої варто просити допомоги.
– Ти не знаєш моєї мами. З нею у нас буде більше проблем, ніж допомоги, – пробувала пояснити чоловіку Софія, яка опинилася в нестандартній ситуації, і не могла придумати, як її вирішити.
Молода мама просто не знала, що робити. Шеф викликав її на роботу на два тижні, а сина не було на кого залишити. Відмовити вона йому не могла, адже він і так тримав для неї тепле містечко, поки вона сиділа в декреті.
Залишити малюка з нянею вона не могла – не знайшла ще такої, якій могла б довіряти. Чоловіку відпустку не давали, бо теж має на роботі завал.
Свекруха у неї дуже хороша, і приїхати була б рада, та ніяк не могла, адже няньчила трьох онуків від доньки. Залишався один варіант – мама. Тільки це був далеко не найкращий варіант, бо вона нікого не любила, окрім свого собаки.
Софія зважила все і таки викликала маму на допомогу. Тільки хто знав, що свою стару таксу Віра Данилівна притягне з собою! Зять вдавав, що нічого дивного не сталося і ніс у руках важкі сумки тещі. Він розумів, що іншого виходу вони просто не мали.
– Мамо, ти не хвилюйся, Максимко дуже спокійний. Поспить, поїсть, погуляєте на дитячому майданчику, а там я вже повернусь! – розповідала матері все в деталях Софія.
– А як я Діну буду вигулювати? Ти дивися не запізнюйся, вона о 7 годині звикла гуляти!
– Віро Данилівно, ми все врахували, – усміхнувся зять.
На наступний день Софія зрозуміла, що це була погана ідея. До неї на розбірки прилетіла двірниця, бо мама категорично відмовлялася збирати екскременти у пакет. Та й із місцевими матусями регулярно виникали непорозуміння.
– Скільки можна катати своїх дітей? Не бачите, що мій онук теж хоче, черга, між іншим, – репетувала на весь двір Віра Данилівна.
– Яка черга? – обурювалися ті.
– А така! Геть у пісочницю йдіть, накаталися вже!
Мама Софії швидко звиклася до нових умов, і в чужому дворі поводила себе як господиня.
Молоді дівчата забрали дітей і пішли, не хотілося їм сперечатися з нахабною жіночкою. Коли Максимко побачив, що всі його друзі розійшлися, почав плакати, тож бабусі довелося раніше вести його додому.
А потім Віра Данилівна причепилася до сусіда, який наважився робити ремонт під час її візиту до дочки.
– Ви не знаєте, що під час тихої години свердлити не можна? – спитала його жінка.
– Яка ще тиха година? – здивувався той.
– Діти сплять, хіба ви не знаєте? Подивіться у вікно – немає жодної дитини, всі сплять. Прокинуться, вийдуть на прогулянку, тоді й за дриль беріться. А не послухаєтеся, я на вас напишу скаргу!
І на цьому Віра Данилівна не заспокоїлася. Незважаючи на те, що донька їй казала до магазину не ходити, вона пішла. І з онуком, і із собакою. Там жінка теж влаштувала бешкет, бо касирка їй забула пакет на касі запропонувати.
Повернувшись додому, Софія вирішила поговорити з мамою:
– Ти в нас лише кілька днів, а вже з усіма посварилася! Мені кожен зустрічний на тебе скаржиться. Чим тобі мої подруги-матусі не догодили? Чому ти до нашої продавщиці причепилася? А до сусіда? Ти поїдеш, а нам тут залишатися з цими людьми. Ти всіх проти нас налаштувала, як ми далі тут житимемо?
Мама не встигла нічого відповісти, адже пролунав дзвінок від тата. Він повідомив, що зле себе почуває, що в нього була навіть швидка, але в лікарню його не забирали, надали допомогу вдома.
– Вірочко, приїждай, ти мені тут потрібна, – попросив чоловік.
Віра Данилівна відразу почала збиратися, шкодуючи, що так швидко змушена покидати дім доньки, адже вона у неї планувала побути ще трохи.
Радості Софії не було меж. Вона любила свою маму, але за ці кілька днів вона тільки те й робила, що мріяла, коли вже нарешті мама поїде.
– Не було щастя, та нещастя допомогло! – прошепотіла Софія.
Їй, звичайно, було шкода батька, але вона натішитися не могла тому, що матуся їде додому. Це була найкраща новина.
Є такі люди, яких краще любити на відстані, бо інакше проблем не оберешся.
А ви знаєте таких людей? Як з ними поводитися?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
