op

Зоя пішла в кав’ярню і замовила собі чашечку кави. В Італії вона завжди так робила, тож вирішила, що зараз сяде в кафе і подумає, що їй робити далі.

– Як нема грошей? У тебе ж зарплата мала бути? – стала картати Катерину мама. – Чим ми за квартиру платити будемо? – голосила вона. Катерина почувалася винною.

Олег забіг на вуличку з квітковими магазинами, забігав по черзі в кожен, і був вельми засмучений, бо в жодному з них він не знайшов білих лілій. “Зараз на

– А я думала, ти зрадієш, – кажу я своєму чоловікові. – Це ж не що-небудь, це квартира. Не розумію, що не так? – Ти мала зі мною

– Оксано, ти не будеш проти, якщо ми якийсь час поживемо у моїх батьків. Я ще не дуже твердо стою на ногах, не можу забезпечити нам окремого проживання.

– Ти нам винна 50 тисяч гривень, – заявив мені син. Сказати, що я була здивована такою заявочкою, це нічого не сказати. Син мій живе дуже заможно, але

– Ти хоч уявляєш, що ти робиш? Ти рідних дітей на примарне кохання проміняла? Та я знати тебе не хочу! – картала мене мама. – Це все через

– Ми не можемо її до себе забрати, у нас діти. Павлику, ти що, готовий заради своєї матері потіснити у комфорті своїх дітей? – улесливо говорила Настя, погладжуючи

– Це ж треба ще мати таке щастя – з двома дітьми вийти заміж за хлопця, і не простого, а єдиного сина голови сільради! – цікаву новину не

Коли Анна сказала матері, що збирається їхати в Італію на заробітки, літня жінка неабияк розхвилювалася, бо вважала себе винною. – Не треба, дитино, через нас все кидати і