– Як нема грошей? У тебе ж зарплата мала бути? – стала картати Катерину мама. – Чим ми за квартиру платити будемо? – голосила вона.
Катерина почувалася винною. Один раз в житті вона вирішила витратитися на себе – купила собі нові осінні чобітки, бо старі уже їй служили більше 5-ти років і були в дуже поганому вигляді. Та ще й продавчиня пожартувала, мовляв, беріть, навіть не думайте, будете мати “щасливі” чоботи.
Чоботи коштували 4 тисячі гривень, а ще 2 вона витратила на нову курточку для донечки. Дівчинці весь одяг діставався від старшої двоюрідної сестри, і курточка, яку родичі передали дитині, була сильно поношеною, тому Катерина і захотіла дитині купити нову.
Рештки зарплати вона витратила на їжу, і вийшло так, що мамі вона вже не мала що дати, і це її дуже розлютило.
Катерина була змушена сказати мамі, що заплату затримали, а сама сподівалася, що в понеділок зможе у когось позичити трохи. Тим часом, чоботи вона сховала куди подалі, щоб мама їх не побачила і не влаштувала сцену.
Так гірко у молодої жінки на душі ще ніколи не було. Коханий її кинув, щойно дізнався про дитину, сказав, що не готовий стати батьком і зник в невідомому напрямку.
Катерині довелося в усьому зізнатися матері, після чого та не переставала її картати. Та дівчина все терпіла, бо ж не мала ні де жити, ні за що жити.
На роботу Катерина вийшла, щойно дитина в садочок пішла. Але заробляла вона небагато, бо часто відлучалася на лікарняні, та й працювала не повний робочий день, тому і зарплата була невисокою.
Та вона не скаржилася, віддавала мамі гроші, а та за них оплачувала комунальні послуги за квартиру і купувала їжу. А от на одяг нічого не залишалося, тому і ходила Катерина в обносках, які давно пора було викинути.
За себе їй не було так боляче, як за дитину. Вона почувалася нікчемною матір’ю, тому що не могла одягати свою принцесу так, як треба би було. Мама домовилася з невісткою, що та віддаватиме дитячі речі з їхньої доньки.
Відмовити невістка не могла, але і давала все без зайвого ентузіазму, тому до дитини Катерини доходили лише найстаріші речі, а нові невістка або тримала у себе, або продавала.
“І що з того, що я собі ті чоботи купила, як одягнути не можу. Мама як побачить, то птах на хату не сяде”, – думала собі Катерина і продовжувала ходити в старих чоботах. Вирішила, що треба почекати до премії, а тоді вже скаже, що то з тих наднормових грошей.
Неприємно і гірко себе почувала, але мама нав’язала їй думку, що вона сама в усьому винна, і якби думала наперед головою, то цього б не сталося.
Так і жила Катя з почуттям провини, одягаючись в старий одяг, і вже не вірячи в те, що в її житті ще щось може змінитися на краще.
Та один випадок усе змінив. Якось вона сиділа в соціальних мережах і випадково натрапила на сторінку батька своєї дитини, хлопця, який її так безжально кинув і навіть не захотів познайомитися з своєю дитиною.
Фото в профілі не було, зате прізвище та ім’я збігалося. Катерина вирішила відіслати цьому негіднику фото їхньої донечки, щоб він побачив, яка красуня у неї є. А ще, вона написала гнівне повідомлення, мовляв, це твоя дитина, але бачиш ти її перший і останній раз, бо такий батько нам не потрібний.
І яким же було її здивування, коли їй відписав чоловік: “Дівчинка у вас чудова, вітаю. Але я щось не пригадую, коли я встиг привести на світ таке янголятко, якщо ми з вами навіть не знайомі”.
Виявилося, що вони однофамільці, просто ще й імена співпали, а таку дрібницю, як дату народження, Катя не перевірила. Цьому Андрію 34 роки, а батькові її дитини всього 30.
Катерина спочатку щиро розсміялася, потім ще сто разів вибачилася за свою нетактовність, і вже хотіла прощатися з незнайомцем, та Андрій запропонував час від часу спілкуватися, адже це ні до чого не зобов’язує. До того ж, він, як людина, яка не вірить у випадковості, був переконаний, що все це не просто так.
Дуже швидко вони обоє відчули, що мають багато спільного, і Андрій запропонував зустрітися. Оскільки він жив в іншому місті, то сказав, що на вихідні приїде, і вони втрьох, разом з дитиною, десь погуляють.
Мама ще зранку кудись пішла, і Катерина вперше наважилася взути свої нові чоботи, а дитину одягла у новеньку курточку, яка Алінці дуже личила.
Андрій зустрів їх з подарунками – Катерині він подарував квіти, а дівчинці – дуже красиву ляльку.
“Ви мій тато?”, – з подивом запитала Алінка. А потім сама і відповіла: “Звичайно, що тато, хіба чужий дядько став би мені дарувати таку ляльку”.
Дівчинка підійшла до Андрія і міцно його обійняла.
Той не зводив очей з Катерини. “Ви були праві, вона справжнє янголятко”, – посміхнувся він.
Якщо існує кохання з першого погляду, то це було воно. Катерина з Андрієм побралися через два місяці, Андрій забрав їх з Алінкою до себе додому.
Катерина себе не раз питала, що це – доля, чи може ті чоботи і справді стали для неї щасливими?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
