В Польщі я був на заробітках 10 років, графік у мене був хорошим, тому я дуже часто вдома бував, приїжджав в Україну до дітей і дружини. Олена тоді довго не працювала сама, адже грошей нам вистачало. Та згодом дружина таки вийшла на роботу, але це дуже змінило наше життя
Так сталося, що з Оленою ми  одружилися ще зовсім молодими. Через пів року у нас на світ з’явився син, через три роки ще один, а ще через три
Дружина мого рідного брата добре влаштувалася, їй в житті пощастило, тому вона ходить на гарну роботу і багато заробляє. Але мене вона ніколи не зрозуміє, Галина лише пліткує про мене з ріднею, засуджує мене, вигадує багато, а все тому, що я вдома сиджу і не шукаю роботу
Я завжди мріяла добре жити, тому, як тільки трохи подорослішала пішла на роботу і, скільки себе пам’ятаю, то завжди працювала! – впевнено говорить моя знайома 36-річна Галина. –
Оксана з мамою не спілкується вже чимало років. Усі знайомі та родичі дивуються цьому. Постійно вмовляють Оксану помиритися першою, пробачити мамі усе, щоб там не було. До мами ніхто не звертаються, мовляв, донька має першою вибачення просити, навіть, якщо її вини немає
Я, правду кажучи, зараз таки зовсім не можу зрозуміти Оксану! – міркувала нещодавно моя рідна сестра про свою хорошу подругу. – Як можна з власною матір’ю не спілкуватися,
Перед Великоднем невістка моя занедужала, робити нічого не могла, тиждень просто лежала у ліжку. Хоч ми разом живемо, але я мало їм допомагаю, але цього разу вирішила, що я тепер маю щось для неї зробити і вирішила їй допомогти
Тепер вже я зовсім не розумію, чому вона лише скаржиться постійно? – говорили жінки, коли я їхала в маршрутці, вони обговорювали якусь свою далеку родичку. – У неї
Тиждень тому ми з сином вечеряли на літній терасі свого заміського будинку, аж тут почули дзвінок. Вже пізно було, ми нікого не чекали, тому я трохи насторожився. Та Тимофій підвівся перший і до хвіртки пішов. – Тату, тут тебе якась жінка шукає, дивна вона якась. Я поглянув чи не вибіг нас пес і з якоюсь тривогою попрямував до неї. Тепер дуже шкодую про ту зустріч
Моя рідна мати залишила нас з татом, коли я зовсім малий був, лише 2 роки виповнилося. Мій тато більше не одружився та всю свою увагу віддавав мені. Виховати
Коли вже важко було жити з таким чоловіком, Віра зібрала свої і дитячі речі та пішла від Петра. Звісно, що дорога у неї була лише одна – йти жити до мами своєї, адже власного даху над головою у неї не було. Петро навіть не намагався вмовляти дружину, щоб вона залишилася, лише посміхався якось хитро. Тоді Віра ще не знала, що таки доведеться повернутися до чоловіка через маму свою
Тепер мені дуже важко на душі, сумно та неспокійно водночас, навіть не уявляю, як так може вчинити здавалося б рідна людина. Рідна мама не підтримала мене у таку
Надія дуже мріє про третю дитину, але все ніяк не складається з цим. На ній зараз батьки-пенсіонери, ще й мама чоловіка і бабуся, якій нещодавно виповнилося 85. Надія лише одна ними опікується, ледь не пів літа просиділа в стаціонарі, довелося всю відпустку зіпсувати. Вся родина просить не зважати на батьків у похилому віці, жити своїм життям, хай ті самі дбають про себе, але Надія не може так
Зараз просто хочу зізнатися тобі, що останнім часом ми з чоловіком так хочемо стати батьками другої дитинки, що й описати не можливо мені, – говорить мені якось моя
Одного вечора чоловік ліг спати раніше. Одне за одним стали приходити повідомлення, я будила Миколу, та він лише відмахувався і я вирішила прочитати ті повідомлення, гадала, що там щось важливе. Одне за одним я відкривала їх і просто читала, як якась молода пані пише моєму чоловікові
Наважитися написати сюди мені було непросто, але зараз іншого виходу не бачу, адже маю отримати хороші поради, щоб врешті змінити на краще своє життя, якщо це ще можливо.
Сама я родом з маленького села, жилося мені дуже важко, тому я завжди мріяла про те, що ось виросту, вивчуся і дуже швидко розбагатію, адже не буває ж такого, щоб працьовита людина жила в бідності все життя. Та якби я знала тоді, що мені доля підготувала
Я сама родом з невеличкого села. Жили ми не дуже бідно, особливо, але і не багато зовсім. Якщо так можна сказати напевно, були ми майже вегетаріанцями, так як
Після одруження син привів дружину жити до мене. Я дуже старалася, щоб Софії добре жилося у нас та, як виявилося згодом, вона не з тих людей, що на когось там буде зважати. Ні готувати, ні прибирати вдома невістка не хотіла, мовляв, в чужому домі життя не таке і господинею вона себе тут не відчуває. Я дуже здивована була. Мені що – потрібно покинути власний дім, щоб невістка тут була господинею єдиною? Я сподівалася, що вона зміниться, хотіла навчити її чомусь, та невістка й братися не хотіла до роботи. Тоді я вже з сином стала розмовляти і згодом вони розлучилися. Я думала, що знову заживемо щасливо, як колись. Але ні, так, на жаль, не сталось
Я добре усвідомлюю, що мій рідний та єдиний син це все, що у мене є на цьому світі. Чоловік залишив мене ще відразу, коли дізнався, що я вже

You cannot copy content of this page