Ми з моїм чоловіком Романом познайомилися ще 8 років, з них 4 роки живемо у шлюбі. А почалися наші щирі відносини ще під час навчання в інституті, коли ні у Романа, ні у мене нічого не було за душею, як кажуть в народі.
Разом ми зустріли на своєму шляху чимало труднощів, але пройшли через всі випробування гідно, зберігши свої справжні та щирі почуття.
Почалося наше з Романом спільне сімейне життя ще з переїзду в квартиру його мами й тата, ми тоді якраз лише розписалися, з весіллям вирішили зачекати, бо не було коштів, щоб його зіграти.
Тоді ми після закінчення навчання обоє лише влаштувалися на роботу. Заробляли ми, звісно, небагато, але на життя вистачало цілком, адже не потрібно платити за оренду помешкання.
А коли Роман трохи “встав на ноги”, то запропонував зіграти весілля.
Після нашого весілля ми спільно вирішили, що пора стати батьками, ми обоє мріяли про власних дітей, і я буквально протягом декількох місяців дізналася, що чекаю дитину.
На той час мені здавалося, що він радіє швидкій появі малюка чи не більше за мене. Його мама й тато теж буквально стрибали від радості та щиро дякували мені за першого онука. Видно було, що вони дійсно раділи цій дитині усі і чекали її так само, як і я.
З останніх місяців очікування нашого дитяти мені довелося надовго забути про свою професію. Головною моєю роботою з тієї пори стала лише наша дитина і підтримання домашнього затишку.
Хотілося мені, звісно, іноді відпочити від домашніх справ, але чоловік був на роботі п’ять днів на тиждень, до пізнього вечора та й майже не допомагав з дитиною. Іноді ще перед поверненням додому їздив грати в волейбол або більярд з друзями. Для мене ж вийти «до зовнішнього світу» – це до цих пір велика розкіш.
Вдома чоловік мені допомагає лише у свої вихідні. Грошей на няню не дає – каже, що у нього їх немає. Так само і з приватним садочком – до державного нас поки не беруть, зараз немає місць, а на платний вже у нас немає грошей.
Коли ми вибираємо одяг, мій Роман постійно теж намагається заощадити та завжди серйозно каже, щоб я купувала речі лише по акції.
Я довго не могла зрозуміти, куди він діває свою зарплату, адже вона у нього точно чимала, і недавно це прояснилося: виявляється, він просто хоче купити свою власну квартиру, в якій ми будемо жити разом.
Я, коли дізналася про ці плани, то спочатку дуже зраділа такій новині, тому що набридло жити в квартирі своїх свекрів, де я навіть ремонт на свій смак зробити не можу.
Але Роман мій поставив мене перед фактом, що купує цю квартиру на свої гроші, і тому запише її, відповідно, на свою власну матір, щоб в разі розлучення “його” майно залишилася з ним і він вважає, що це буде справедливо.
Сказати, що я була дуже здивована цьому – це не сказати нічого зовсім. Виходить, я щодня працюю нянькою, кухарем, прибиральницею, вихователем, і він цього не цінує. Я вже давно забулася про свою кар’єру через нашу спільну дитину, а не тому що мені ліньки ходити на роботу, або ще чогось, і вдома я втомлююся сильніше на багато разів, ніж мій чоловік в своєму офісі з комфортом.
Але ніхто цього не бачить і не цінує, як виявилося, на жаль.
Моя свекруха теж стоїть на боці мого чоловіка, це, звичайно, зрозуміло, і каже, що вони згодні оформити частину квартири на мене, тільки якщо я вкладу в неї власні гроші. Вона просто знає дуже добре, що власних грошей у мене немає, адже я не працюю, а вдома з дитям малим сиджу і займаюся усіма домашніми справами.
А де я візьму ці гроші? Де справедливість в сімейному житті? Я працюю на дому перукарем, але прийняти людей можу дуже рідко, тому і грошей отримую трохи.
Невже мій чоловік готується до розлучення? Чи є взагалі сенс продовжувати жити з ним? Від образи хочеться розлучитися або виставити йому рахунок за свою роботу по дому, просто сказати, щоб оплачував мені частину домашньої роботи, яку він не робить, а роблю лише я, от тобі і будуть мої власні гроші.
Але хто мене зрозуміє? І що це взагалі за життя, якщо Роман вже зараз так настроєний? А як ви з чоловіком ділите гроші? Чи всі працюєте? І чи нормально це, коли чоловік хоче квартиру на матір свою оформляти?
Фото ілюстративне.
