Майже з усіх своїх моїх найближчих родичів, я, напевно, більше всіх завжди спілкувалася зі своєю рідною тіткою Валентиною.
Ще коли я була маленькою дитиною, вона стала моєю хрещеною мамою, і завжди ставилася до мене дуже добре, як до своєї рідної дочки, яку не мала ніколи сама.
Зараз тітці Валентині 49 років, вона побудувала за все своє життя дуже гарну кар’єру, адже лише й собі та роботі приділяла всю увагу. Моя тітка добре стала заробляти, купила велику та простору квартиру в центрі нашого міста, кілька разів на рік їздить відпочивати на дорогі курорти, і ні в чому зовсім собі не відмовляє й досі. Живе, одним словом, ну дуже добре.
Єдине, що у тітки Валентини не склалося – це її особисте життя.
Тітка моя ще давно розповідала, що в молодості вона щиро покохала хлопця, а він зрадив її і пішов до іншої. Вона потім все життя шукала подібне кохання, адже не могла забути його, але свою половинку вона так і не зустріла, на жаль.
У неї були різні відносини, але ні з ким з них вона так і не захотіла створити сім’ю. В цілому, моя хрещена мама своїм життям задоволена, як би там не було, і в ролі дружини зараз вже себе взагалі не уявляє, але дуже шкодує про те, що вчасно не стала мамою для дитятки, це завжди була найбільша її мрія, та не склалося в неї з цим.
Ми з тіткою Валентиною раніше часто розмовляли на особисті теми, і вона давала мені поради з приводу життя. Її непрості розповіді про те, як погано почувати себе одній без дітей і вислуховувати плітки оточуючих, дуже вплинули на мене, до глибини душі.
Тітка буквально вселила думку, що ні в якому разі не можна залишитися без дітей, і що головне – це щоб була під боком найрідніша людина, а це лише дитина рідна твоя, а гроші і статки, то в житті зовсім не головне.
Тітка Валентина обіцяла завжди допомагати мені фінансово та сидіти з моєю дитиною наче бабуся рідна, коли я її попрошу, аби “не пускала своє життя”, як це зробила вона.
У підсумку, я послухалася її. І що я тепер маю? Тітка моя познайомила мене з сином своєї подруги, сказала, що він дуже хороша та добра людина і видала мене заміж в 22 роки, і в 23 я вже стала мамою.
Моя хрещена мама запевняла, що з ним я буду щасливою і гроші у нього теж є. З чоловіком в результаті розлучилася через два роки після весілля, на жаль – я зрозуміла, що не кохаю його та не зможу ніколи покохати.
Синові моєму зараз 4 роки, весь вільний час я проводжу лише з ним. Ні про яке особисте життя і мови немає. Подруги теж від мене відвернулися, адже у нас зараз зовсім інші інтереси і перспективи в житті, так як я перестала з ними гуляти, і їм стало нема про що зі мною розмовляти.
Тітка Валентина теж повела себе не кращим чином. Вона звичайно допомагає грошима, як і обіцяла, але більше не хоче зі мною зустрічатися – вона не хоче чути дитячого плачу і запаху брудних підгузників, каже, що вже не в тому віці.
Все наше спілкування на сьогоднішній день складається з коротких телефонних розмов та переписок в повідомленнях. Навіть на свята в гості не запрошує – боїться, що я прийду з племінником. Решта родичів допомагають мені лише на словах – своїми “безцінними” порадами.
Моя тітка Валентина продовжує жити насиченим яскравим життям, а я постійно сиджу вдома з примхливою дитиною, і навіть поскаржитися нікому не можу. Відчуваю, що саме зараз я залишилася сама, але нічого з цим вдіяти не можу.
Прикро мені, що через народження малюка, від мене відвернулися навіть ті, хто його хотів. Правильно кажуть, що декрет показує реальне ставлення людей до тебе. Так і в мене все показав. тепер думаю: чи справді моя хрещена мати хотіла мені добра?
Фото ілюстративне.
