Правду кажучи, у мене до цих пір якось навіть в голові все це зовсім не вкладається. Як взагалі таке могло статися? Шкода Наталю, – пліткують останнім часом кумасі. – Чоловік просто привів іншу пані в дім, якій навіть й тридцяти немає навіть. А Наталі самій вже 50 років, і її – з валізою на вихід відразу попросив. А у неї – ні роботи, ні житла, ні дитини, ні кошеняти немає, вона одна. Мама її лише десь в невеличкому селі живе. Мабуть, і поїде до своєї мами. Куди ж їй ще їхати тепер?
А сама Наталя дійсно прожила в шлюбі без малого 30 років. Вона за своїм чоловіком, як за кам’яною стіною була.
Чоловік її – досить таки успішний бізнесмен. Наталя вийшла заміж за нього ще молодою зовсім з великого та щирого кохання.
А через декілька років вони з чоловіком разом поїхали в столицю, і навчання своє Наталя так і не закінчила тоді, на жаль, незважаючи на мамині вмовляння та прохання рідних.
Її чоловік, на той час, зовсім не бачив в цьому сенсу. Він як раз почав займатися власним бізнесом, справи добре пішли його в гору.
Наталя жодного дня не працювала: весь цей час вона займалася собою та затишком в будинку, керувала домробітницею, чекала чоловіка додому з роботи, супроводжувала його в поїздки та на заходи і, взагалі, життям своєї була цілком задоволена.
Дітей у Наталя з чоловіком теж не було – чоловік не хотів, причому, відмовлявся навідріз.
Ще в перші роки шлюбу молода дружина дуже через це переймалася, вона намагалася вмовити чоловіка та так, і сяк, але все марно було, на жаль.
З часом звиклося й так, і Наталя стала подумувати – а й справді, без дітей не так вже й погано, є й інша сторона медалі. Стільки проблем з цими дітьми, особливо, малими, причому, будь-якого віку. Краще вже спокійно жити для себе, поки є можливість, якщо чоловік не хоче мати діток, то чого вже їй перейматися, якщо він її не слухає зовсім.
Хмари сірі зібралися над Наталкою кілька тижнів тому – чоловік сам заговорив про розлучення.
І вже тоді якраз і з’ясувалися деякі цікаві деталі. Наприклад, раптом якось виявилося, що нажитого в шлюбі майна в подружжя немає. Вірніше, воно є, але все так оформлено та записаного так, що Наталя ні до чого абсолютно не має права.
Чотирикімнатна простора квартира в столиці, в якій вони живуть, була куплена в свій час та оформлена на свекруху, а потім подарована нею синові.
Тепер Наталя претендувати на цю квартиру не може. І не тільки на неї, але і на заміський будинок і два автомобіля, власність на які оформлена, виявляється, теж не просто так.
Можливо, майно ще можна якось відстояти, хоч трохи собі відсудити, хоча б хоч якусь його частину малу. Але у Наталі зараз немає на це ні сил, ні грошей, ні розуміння, як взагалі це робити та за що зараз братися і чи є взагалі у неї шанс. Вона, за великим рахунком, просто не знає, де і як за світло люди платять, цим завжди займався чоловік.
Так їй банально жити в Києві просто ніде, доведеться дійсно їхати до своєї мами в село. Чоловік, тепер уже майже колишній їй, обіцяв купити квитки на потяг до малої батьківщини та дати з собою, як широкого жесту, 40 тисяч гривень на перший час, сказав, що тисячі доларів їй вистачить поки.
Ці 40 тисяч гривень нічого зовсім не змінять для Наталі – зовсім не така вже й велика сума, як на сьогоднішній день. Жити на ці гроші надто довго, навіть в селі, вона не зможе точно і це зрозуміло цілком.
Наталя вже думає, що поки може, забути про все, взяти ці гроші так поїхати куди-небудь відпочити? А потім якось вже, як буде.
– Ти що думаєш? – зітхає подруга. – Це твої останні гроші. Тобі економити потрібно, тягнути їх. Про закордонні поїздки забудь! Думай про те, як жити зараз будеш.
Лише зараз Наталя, коли їде потягом до мами в село до старенької мами, задумалася. Що вона зробила не так? В чому її помилка? Як їй далі жити? Чи можна ще все повернути назад? Чому чоловік все так зробив з майном і пішов з сім’ї?
Фото ілюстративне.
