Катерина хвилювалася, але таки прийшла до свекрухи сама. – Грошей на оренду квартири у нас немає, жити нам ніде, тому, або ви нас з Андрієм пускаєте жити на дачу свою на зиму, або я навіть не знаю, що нам робити, – сказала матері чоловіка, опускаючи очі. Аж тут з кухні, несподівано вийшла зовиця: – О, явилася, коли їй потрібно. А де ти була, коли мама в стаціонарі два тижні лежала? – обурилася Інна. – До чого тут стаціонар, нам зараз жити ніде, – подивилася в сторону свекрухи Катя
Щось я не дуже розумію, щиро кажучи. А хто це вирішив, що ви там вже жити будете, що ви туди збираєтеся вже? Ви у кого дозвіл на це
В понеділок з мамою ми зібралися їхати до нотаріуса, вона хотіла дарчу на мене оформити, на хату свою, адже я її доглядала сама, сестра моя далеко від нас жила в місті. А, як на зло, Людмила про все дізналася і з самого ранечку маму набрала. – Мені, мамо, від тебе нічого не потрібно, я розумію, що там усім заправляє моя сестра, але у мене є донька – онучка твоя. Що ти їй залишиш, мамо? Подумай добре, перш ніж робити помилку таку. І мати подумала – в той день вона нікуди не поїхала
А от слів своїх, звісно, ніхто й не дотримав, – говорить Ольга, – я все життя тут прожила, стільки сил вклала і в будинок, і в ділянку оцю,
Того вечора Тетяна пізно повернулася з роботи з важкими пакетами продуктів. – Нам потрібно серйозно поговорити з тобою, я хочу розлучитися, – з порогу сказала чоловікові. – Яке ще розлучення? Ти спочатку вечерю приготуй, а потім поговоримо, – зустрів дружину Ігор. Таня залишила продукти в порозі, сама вийшла на вулицю і пішла в кафе, а коли повернулася – вдома її вже чекала свекруха
– Ти вже повернулася з роботи? А що, вже шість годин вечора? – не відриваючи очей від свого ноутбука, запитав Ігор свою. – Ні, звісно, уже сьома година,
Не розлучайся, Мар’яно, бережи сім’ю, ти ж маєш такого хорошого чоловіка, – говорили мені родичі, як дізналися, що я подала на розлучення. Але коли папери були оформлені і ми були вже вільними людьми, то з Олегом не розбіглися, як не дивно, але стали зустрічатися частіше, лише, щоб ніхто про це не дізнався
З Олегом ми були знайомі ще з самого дитинства. Разом ми з Олегом і в дитячий садок ходили, а пізніше й в один клас пішли. Але наші батьки
Цього року моя сестра з Італії приїжджала і стала кликати до себе мене. Я б рада поїхати, багато років мріяла жити за кордоном, а тут нагода така, ще й заробити можна. – Ти нікуди не поїдеш, будемо всі разом вдома в Україні сидіти, – мовив мені Михайло. Він сказав, що місце дружини біля чоловіка
Так вийшло життя, що моя старша сестра Ірина дуже вдало вийшла заміж за свого однокурсника та поїхала жити в Італію. Щаслива вона була дуже від того, словами не
Чоловік Лариси дачу зібрався добротну будувати, усі майже гроші на будівництво йдуть. А коли дружина спохватилася, то виявилося, що земля та на свекруху оформлена. – Ну нічого, хай так і буде. Син у мене один, все одно йому все дістанеться, а возитися з документами, зайвий раз, я не хочу, та й нотаріусам таких грошей не віддам, – стояла на своєму мати чоловіка. Але Лариса добре знає цю жінку, тому й не хоче хату біля неї в селі
Ні, звісно, житло у нас є, – говорить Лариса, – нехай моє власне, але я слова жодного разу не сказала в докір своєму чоловікові за це житло, що
Перша дружина мого чоловіка від нього до іншого пішла. Вона довго листувалася з тим чоловіком, а потім він сказав, що їй потрібно збирати речі, він просто приїде до неї і забере її з дітьми до себе. Вона, довго не думаючи, так і зробила. Павло мій дуже тоді сумував, але свекруха моя дуже мудра жінка і вона сказала, що має зробити син
І якщо ось так просто дивитися правді в вічі, то моя свекруха досить таки дивовижна і рідкісна людина. Про неї чогось недоброго я нічого не можу сказати: вона
Людмила і Світлана були найкращими подругами ще зі школи, усім ділилися, все одна одній розповідали, поки Світлана не закохалася. Далі все було непередбачувано, життя обох дуже змінилося після цього. – Не вдавай, що не розумієш, я все бачу чудово. Навіть те, що ти весь день очей не зводиш з нього
Людмила та Світлана дружили вже майже п’ять років – ще зі шкільною парти, можна сказати У Людмили до появи в класі Світлани подруг зовсім не було. Вона спілкувалася
Коли мама занедужала, їхати в село на всю зиму я не могла, але й взяти її до нас в місто в квартиру зовсім немає можливості, адже в одній кімнаті живе донька, а в іншій – ми з чоловіком, більше кімнат у нас немає. Але нам пощастило, сусідка в селі сказала, що доглядатиме мою маму, а ми їй гроші пообіцяли за це. Але, якби я знала, чим це закінчиться, ніколи б не погодилася б на це
Я досить таки давно живу в невеличкому місті в двокімнатній квартирі. Живемо ми наче зовсім непогано, адже обоє з чоловіком працюємо, маємо хорошу роботу і отримуємо чималу зарплату.
Поліна подзвонила своїй доньці і зятеві з Польщі. – Отаке, діточки, поскаржуся вам. Нічого у мене з цим Яцеком не вийшло, на жаль. Розлучаємося ми, я розберуся тут з документами і повернуся додому в Україну. Звісно, що ні донька, ні зять не раділи поверненю матері, адже тепер їм вчотирьох довелося жити в двокімнатній квартирі малій. – Краще б твоя мама знову когось собі знайшла і поїхала жити до нього, так тут тісно стало з її приїздом, – бурчав невдоволено зять
Майже два роки тому Поліна, впевнена у хороших перспективах, залишала рідну країну, щоб переїхати до Польщі заради заміжжя. Вона зустріла свою долю, Яцек приїжджав в Україну у відрядження,

You cannot copy content of this page