Не розумію чому, але у сім’ях так часто буває. що батьки більше шкодують одну дитину, поміж двох, часто й горнуться до одного – мовляв, він бідніший, доля його важка, все ніяк не може чогось путнього досягти.
Але часто дуже, батьки своєю жалістю до однієї дитини, не помічають проблеми іншої. Навіть, якщо вона заможніша, чи щасливіша, але ж це не впало на голову її одного дня, все це досягнуто нелегкою працею, недоспаними ночами і через купу проблем, яких не варто недооцінювати і про які не варто зовсім забувати.
Так і сталося в моїй родині, на жаль. Батьки вважають, що в мене й так все добре, а буде ще краще, а от брата мого вони шкодують, от йому якраз й потрібно допомогти, вони так вважають і навіть більше – вони переконані в цьому.
Я розумію, що я змінити нічого в цьому не можу, але буває образливо і сумно через це, на жаль.
У наших мами й тата двоє дітей, я і мій старший брат Олекса.
Олекса вже досить таки давно одружений, має двоє чудових дітей, у брата є чималий кредит, який він давно вже взяв на квартиру.
З Олексою у нас велика різниця у віці, адже. вийшло так, що я дуже пізня дитина у своїх батьків.
Я вивчився, адже мріяв про хороше майбутнє своє і рідних своїх, згодом знайшов хорошу роботу в ІТ компанії, заробляю досить таки гарно навіть і в цей час.
Свого житла у мене немає, на жаль, ми з друзями орендуємо житло зараз. Це чотирикімнатна квартира в центрі міста, кожному є простора кімната і кухня спільна для всіх. Поки ти молодий, це цілком хороший варіант, адже ти не сам і кошти платиш за оренду набагато менші, ніж би це було за окреме житло.
Щоразу, коли я приїжджаю до своїх мами й тата в гості, вони мені постійно розповідають, яке у Олекси важке життя, як йому не просто зараз, ще й борги над ним постійно нависають.
Я, в свою чергу, дуже допомагаю своїм батькам завжди: постійно купую їм хороші продукти, даю гроші на одяг, ходжу в аптеку за списками їх, адже розумію, що більше їх підтримати немає кому, а вони – найдорожчі мені люди, вони вже немолоді і я хочу, щоб в них було краще життя, адже у них в житті ніколи нічого особливого не було, вони ні статків не мали, ні відпочинку не знали.
А я маю дуже добру зарплату, хоча нікому з рідних не розповідаю і батькам не кажу. А навіщо воно їм? Та мені виходить і відкласти щомісяця гарну суму, і собі мати на хороше життя і батькам добре допомагати, я пишаюся тим – що можу їм купити все необхідне для нормального життя у їх віці.
Спочатку мої батьки були дуже вдячні мені за це, а зараз просто сприймають все, як належне. От наче я маю це робити для них, зобов’язаний наче.
А цієї осені я вирішив мамі з татом зробити гарний подарунок, адже тато мій вже вийшов на пенсію, я дав їм гроші, щоб вони на десять днів з’їздили в санаторій, в Карпати.
Справа в тому, що батьки мого друга нещодавно їздили туди, їм дуже сподобалося, гарно відпочили, фахівців там розхвалювали, розповіли мені що і як і обіцяли ще й моїх батьків проконсультувати.
Тому мої батьки зраділи, гроші взяли, обіцяли все організувати.
А в той день, коли мама з татом мали бути в санаторії вже, я їх набрав запитати, як доїхали добре, чи подобається їм там, як годують і чи все добре.
Та мама, як ні в чому не бувало, спокійним голосом мовила, що вони вдома, нікуди не їхали, а гроші ті Олексі віддали.
Вони сказали, що просто совість їм не дозволяла на себе витратити такі гроші і на відпочинок свій, коли їх синові дітей до школи немає в що одягнути, адже вже холода йдуть і морози будуть, а онуки їй і досі ходять в літніх речах, поки дід з бабою по курортах їздити бдуть.
Я був такий засмучений, що не передати. То виходить я ще маю дітей брата одягати, чи як? Про мене подумали, в цей час, батьки? Совість їм про мене нічого не говорила?
Я тепер твердо вирішив для себе, що ні татові, ні мамі тепер допомагати не буду, буду гроші в себе вкладати і відкладати на своє майбутнє, думати краще про свою майбутню сім’ю.
Дуже вірю, що згодом батьки все зрозуміють і будуть однаково ставитися до обох синів. Можливо їй це чомусь навчить і вони зрозуміють, що не варто ділити дітей і шкодувати лише Олексу. Так, я дуже добре живу, але хто братові заважає. Хіба я маю і на його сім’ю заробляти?
Батькам перестану гроші тепер давати. Хіба це не вірне рішення в цьому випадку?
Фото ілюстративне.
