Коли я виходила заміж, то в мене були мрії про щасливе заміжнє життя, де ми з чоловіком будемо опорою одне одному, адже я добре розумію, що рідні люди – то найбільше багатство в житті.
Нарешті мені доля таки посміхнулася і я зустріла ту людину, з якою я хотіла збудувати саме таку сім’ю і з якою я могла бути щасливою.
Я нещодавно вийшла заміж за Андрія. Він живе зі своєю бабусею, а мама вдруге вийшла заміж і поїхала в інше місто до свого чоловіка жити.
Вони наче й непогано живуть, і тепер в неї є ще одна дитина, синові її 5 років, він рідний брат мого чоловіка.
Моя свекруха до них більше не приїжджала, лише Андрій їздив до них разів 10 за декілька років. Вона його іноді запрошувала до себе, коли чоловік у відрядженні був.
Мій чоловік жив зі своєю бабусею, мамою його рідного батька, якого не стало, на жаль, давно. Він виправдовувався мені постійно, що вже б давно пішов, але бабуся старенька і їй вже дуже потрібен догляд, сама вона впоратися не може. А доглядати за нею, крім нього, немає кому, адже в матері вже давно своє життя.
Мама мого чоловіка навіть на наше весілля не приїхала, хоча Андрій дуже просив її бути присутньою.
Бабуся мого чоловіка видалася мені дуже доброю людиною, вона мене прийняла дуже гарно спочатку, так щиро запевняла, що квартира, яка належить їй скоро стане нашою.
Після весілля ми, зі зрозумілих причин, стали жити з нею.
А потім поїхали відпочити в Карпати, так захотів чоловік, як медовий місяць, нас вдома не було тиждень.
Повернулися ми з Андрієм з відпочинку пізно ввечері, а вранці мене вже голосно розбудила бабуся чоловіка.
Вона впевненим тоном сказала мені, що вона хоче їсти і я маю йти та їй готувати сніданок, а на холодильнику висить список продуктів, які я маю купити в магазині, коли чоловік піде на роботу.
Я встала така здивована, що й не передати та вже пішла на кухню смажити яєчню. І бабуся всі цих 10 хвилин розказувала мені, що я маю зробити за день, вже графік навіть мені склала.
Мені це дуже швидко набридло і я пішла в кімнату збирати свої речі.
Від усього цього чоловік прокинувся і став запитувати, що трапилося. А бабуся відповіла, що у нього дружина така сама лінива, як і його рідна мама.
Лише зараз я зрозуміла, чому мама Андрія вийшла заміж і пішла від своєї свекрухи, навіть навідуватися до неї не хотіла ніколи і бути присутньою в квартирі її.
Я поїхала до своїх батьків, а по дорозі мені зателефонувала мама Андрія. Вона сказала, що все знає, і збирає речі, щоб приїхати і поговорити зі своїм сином, сказати, щоб йшов за дружиною, а не слухав бабусю.
Але якраз вся проблема в тому, що Андрій сам того не хоче, він каже, що для чого йому платити такі великі гроші за оренду, коли квартира його бабусі, все одно, дістанеться нам. Він просить мене бути розумнішою і не зважати на її докори, мовляв, бабуся старенька, в її віці вже не дивно, що вона так поводить себе.
Андрій каже:
– Ти її слухай, головою кивай, погоджуйся, а сама роби собі своє. Нерозумно великі гроші викидати на оренду. Та й бабусю саму залишати не можна, в її віці це не правильно зовсім, вона не зможе жити сама, а платити оренду і наймати їй доглядальницю – це всі наші гроші викинути на вітер.
Андрій каже, що варіантів у нас немає – його мама доглядати бабусю не буде, вона з свекрухою давно не спілкується, а в бабусі нікого, крім нього, більше немає. Тому доглядатимемо її ми і житимемо з нею, але квартира її дістанеться нам.
Андрій переконаний, що це варіант не найгірший.
Але як бути мені? Мені з нею важко, вона лише й докоряє в усьому мені. Чи таки чоловік правий і потрібно так жити?
Фото ілюстративне.
