З осені я в Німеччині живу, кума мене покликала сюди, адже давно тут влаштувалася. Живу я з дітьми в будинку сімейної пари похилого віку, їх в школу влаштувала, сама на роботу. А нещодавно подруга мені з України подзвонила, просить до себе забрати. Я кажу, Аліно, у мене тут життя важке, тобі сюди краще не їхати
Так склалося, що в Німеччині я проживаю з осені. Приїхала сюди з дітьми до подруги. У нашому селі на Одещині наче трохи заспокоїлося все, але був період, що
Я з двома дітьми більше як рік живу в Чехії, оселилася в Празі, дякуючи допомозі друзів та волонтерів. А в липні, коли навчання в школі закінчилося, ми з двома доньками вирішили приїхати в Україну, до чоловіка. Андрій дуже зрадів, ми гарно проводили час, так добре і тепло вдома, рідні стіни. Я стала сумки назад за кордон пакувати, та Андрій просить залишити вдома, на Київщині. Я поки не хочу, а він ображається
Так склалося, що більше року ми з дітьми живемо в Чехії, оселилися в Празі. Місто я сама не обирала, нам друзі дуже в цьому допомогли, адже чимало років
Я, коли приїжджала в село до мами, то сусідці нашій, бабусі старенькій, допомага все: садила і полола город, готувала щось їй, кликала до нас на вечерю. А нещодавно ми з чоловіком поїхала відпочивати в Закарпаття, приїхали до мами аж через 3 тижні. А сусідка дуже здивувала мене
Я сама з чоловіком живемо у місті, а моя мама в селі. Мамі вже 68, вона ще людина наче й не старенька, але здоров’я підводить, тому ми частенько
Минув місяць після весілля нашої доньки, як Олеся телефонує мені: – Мамо, хай батько після роботи до нас забіжить, кран відремонтує, бо вже тиждень тече. Я дуже здивувалася, бо ж там зять є. Петро після роботи до доньки таки забіг, та повернувся дуже засмучений
Мій зять прийшов до нас на все готове. Ми з Павлом все життя старалися, багато працювали. Ми з чоловіком не бізнесмени, а звичайні працівники на заводі, багато років
Моя сусідка Ганна забрала маму свою з села до себе в місто, в столичну квартиру. Одягла її, взула, адже вона, як сирітка була. В поліклініку її водила, допомагала в усьому, адже мамі за 70. А потім заговорила про гроші і тепер дуже шкодує про це
Моя сусідка Ганна забрала маму свою з села до себе в місто, в столичну квартиру. Але вона тоді ще відразу маму попередила, що в столиці все дорого дуже,
Живу я на Полтавщині, в маленькому селі, чоловік у фермера працює, а я – медсестрою. Їжджу в місто, доба через дві. Старша донька з сім’єю на сусідній вулиці живе з чоловіком, а молодша – з нами. А тут, несподівано, в п’ятницю, брат мені телефонує з міста, Микола. І каже: – Галино, я колись велику помилку зробив, коли відмовився від батьківського спадку, ну ти ж пам’ятаєш. Так от, маю до тебе серйозну розмову
У наших батьків ми вдвох з братом Миколою були. Брат старший, а я молодша дитина в нашій сім’ї. Жили ми в селі у хаті бабусі й дідуся, дідусь
Невістка зі мною не розмовляє майже місяць, хоче живе з сином зі мною, в квартирі моїй. А справа в тому, що моя донька нещодавно в Ірландію поїхала. Там зараз дуже гарні умови для українців, виплати дають, волонтери допомагають, ще й на роботу влаштувалася моя донька там. А невістка образилася, бо я їй не сказала
Моя невістка вже місяць зі мною не розмовляє, але не тому, що я їй зробила щось недобре, а тому, що не зробила так, як хотіла вона. Справа в
Місяць тому стала помічати, що на роботі жінки пліткують про мене. Менше стали спілкуватися зі мною, на каву не кличе ніхто. А одного вечора сусідка до мене підійшла. – Світлано, хочеш про чоловіка тобі твого щось розкажу, тільки ти не ображайся
Коли я чула від інших жінок про зраду чоловіка, була холодною до цих розповідей, правду кажучи. Ну шкода мені жінку, знайома то моя чи не знайома людина. Але
В Ужгороді я більше року живу. Спочатку тут нас люди одні до себе пустили пожити, а потім я з Миколою познайомилася. Він заміж покликав мене. Тепер ми з сином живемо в квартирі, про що я навіть мріяти не могла, адже ми родом з села малого з Херсонщини. Та я, випадково, родині своїй проговорилася. І тепер вони мені щодня телефонують через мого старенького батька
Сама я родом з Херсонщини, з невеличкого села. Я останнім часом стала налагоджувати своє життя, відчуваю, що вперше за багато років маю шанс стати щасливою, не зважаючи ні
Майже 5 років тому ми з чоловіком продали квартиру та автомобіль і поїхали з дітьми в Канаду. Скажу відверто, я дуже розчарувалася в цій країні, адже ми сподівалися на гори золоті. Але життя тут зовсім не казка, як думають українці, які зараз усі хочуть їхати сюди. А місяць тому мені мама зі стаціонару подзвонила. – Ірино, ти тільки не хвилюйся, казати щось буду тобі
В Канаді я живу вже давненько. Майже 5 років тому мала щастя отримати візу і ми з чоловіком та двома дітьми приїхали жити сюди, адже давно про це

You cannot copy content of this page