– Ніночко, а у мене є для тебе сюрприз, – каже загадково мені мій
– Світлано, готуйся, в цьому році ми усі дружною компанією до тебе приїдемо, –
Я довго вагалася, чи варто писати цю історію. Можливо, мені краще просто залишити її
– Сашо, ще огорожу треба доробити, і тоді я вже точно додому, – пообіцяла
Я стояла на порозі будинку, тримаючи в руках валізи, і не могла повірити, що
Марина похмуро розглядала чергову подряпину на паркеті – то був слід від недавнього візиту
– Сестричко, оце ти молодець! Зацінив, круто, – каже в захопленні мені мій брат,
Ми живемо з Олегом разом вже більше п’яти років у шлюбі, і я завжди
– Я думаю, Тамаро, тобі не варто так поспішати з рішенням. Все ж, це
Олена втомлено сіла на старий диван, тримаючи в руках зошит, в який вона записувала