Життєві історії
– А чому ви самі працюєте? – гукає через паркан вдень у понеділок Галину Степанівну сусідка. – Я машину вашого Віктора бачила, адже він був у вас. –
Нам з чоловіком по 68 років, у нас є єдиний син Вадим. З’явився на світ він тоді, коли ми були вже в доволі зрілому віці, так як у
Нас з чоловіком сміливо можна назвати заможними людьми, ми живемо у великому власному будинку, маємо автомобіль, їздимо за кордон відпочивати. У мене є хороша високооплачувана робота – я
Навіть на розлучення з нами пішла мама чоловіка. Так було завжди в нашому житті, нас ніколи не було двоє. Завжди було троє. Свекруха постійно була з нами, скрізь
Так вже склалося, що живемо ми небагато. У місті, в своїй квартирі. Я, і двоє моїх дочок. З чоловіком розлучилася давно. Старшій доньці зараз 18 років, молодшій 14.
Людська наївність і людське нахабство – це дві речі, яким я ніколи не перестану дивуватися. У мене є сусідка Марія Петрівна, літня пенсіонерка. Живе вона одна в приватному
– Останнім часом я вже їм явно заважаю, я вже відчуваю це все сама, – сумно говорить Олена Петрівна. – І дочці, і онукам своїм! Потрібна була лише
З своїм чоловіком Миколою я одружилася 28 років тому, прожили ми разом лише 5 років, а потім чоловік зник з мого життя, і ось тепер з’явився і я
– Я зятю своєму якось кажу, Олеже, ну немає зараз таких пенсій, це абсолютно точно, – розповідає 63-річна Наталя Петрівна. – Я он пенсію отримую 2 800 гривень
З Володимиром я зустрічаюся вже більше року. Мені 43 роки, йому 40 років. Останнім часом він в жартівливій манері натякав, що можна було б нам одружитися і жити