fbpx
Життєві історії
Моя сусідка Тетяна вирішила, що зимувати буде на дачі, бо в місті в квартирі холодно і світла немає. На вихідні поїхала в село, підмітала, прибирала. Коли поверталася додому, консервації багато набрала, картоплі, цибулі. Невістці про це нічого не говорила, а подзвонила рідній доньці

Ці вихідні моя сусідка Тетяна провела на дачі, вона вже жінка в літах. Вона там все загортала, прибирала в будиночку, наводила скрізь лад.

Зараз в місті жити важко, в квартирі часто холодно, світла немає. Тетяна вирішила до ладу привести свою дачу, адже не виключено, що, можливо, доведеться холодну пору року провести на дачі, якщо вже зовсім скрутні часи настануть.

Звісно, ніхто й подумати не міг, що настануть такі скрутні часи, але зараз зрозуміло, що найближчим часом буде непросто, тому підготуватися потрібно до всього.

Тетяна вирішила привести до ладу свою дачу, адже там є грубка маленька, плита, є як погрітися і їсти є де приготувати, тому, можливо, доведеться жити деякий час в дачному будиночку.

Вона там все складала, прибирала, підмітала, дещо потрібно було підмастити. Цей час сусідка, загалом, провела не дарма.

А коли збиралася додому, взяла трішки консервації, картоплі, моркви, цибулі, урожай, який зібрали тут. А ще в них тут стоїть холодильник, морозилка з овочами та фруктами також. Тетяна все тут залишає, адже в сусідньому будинку цілий рік сусіди живуть, вони мають ключі від її дачі і наглядають, по можливості. за всім.

Взяла Тетяна морожену малинку, вишні, залишки полунички, то все поскладала в контейнери, для внучки Оксани, вже навіть в Київ подзвонила, сказала доньці, щоб не купляла не витрачала грошей, тут буде все своє, домашнє, мама пристаралася.

Повернувшись додому, Тетяна поїла смачного борщу, звареного дружиною свого сина, свіжоспечених запашних пиріжечків з вишнями, які спекла невістка.

Вже все розклала в морозимлку, банки віднесла в кладовку. А потім лип – і різко зупинилася.

Лише тепер мати помітила, що в квартирі ідеальна чистота.

Тетяна, першим ділом, кинулася до антрисолі: ні стареньких чашок, які залишилися від сервізу, які їй подарувала мама, ні чорно-білих фото, на яких зображена родина, про яку жінка вже й не пам’ятає, ні стаканів, ні старих хрустальних фужерів.

О, Господи, та це ж все її життя, все що вона бачила всі ці роки, все, що було перед очима!

А вдома нікого немає, син з дружиною на роботі, навіть нікого запитати.

Тетяна, наче в молодості, чимдуж бігла по сходах. Оце невістка прибрала, крутилося лише одне в голові.

Підбігла до мусорного контейнера, а там: і старенька сукня, ще дитяча, її доньки, її рушники, таких вже давно не купиш, якісь фото, теж її, ще родичі з села там якісь. Загалом, купа таких дорогих їй речей.

Як вона могла, чому невістка так зробила. ну чому не запитала? Вона ж господиня в цій квартирі, а невістку син привів сюди лише рік тому. Одні й ті ж думки були в голові в Тетяни.

От моя донька так би ніколи не вчинила, подумала жінка і відразу зупинилася. А й дійсно, не вчинила, а коли вона останній раз була у мами, може місяця 5-6 тому.

Рідна донька лише телефонує Тетяні дуже рідко, турбується про маму на відстані на словах, а до речей її і діла зовсім немає, вона там далеко, у неї своя сім’я турботи.

Тетяна кинула ті речі додолу і просто пішла додому з порожніми руками. А в голові майоріла лише одна думка, он вона вишні, які нарвала на дачі, заморозила лише своїй доньці та внучці на зиму, а невістка вишні купила, щоб спекти пироги для всіх. Виходить, що не невістка недобра, а вона – можливо, лукава.

Ввечері син з невісткою повернулися додому. Тетяна навіть виду свого ще нещодавнього задоволення навіть не показала, радісно зустріла рідних і стала частувати їх гостинцями, які привезла з дачі. Подякувала невістці своїй, що так гарно все прибрала.

Хай там як, а відтепер вона любитиме свою невістку, як рідну доньку. Іноді невістка – найкраща рідна людина. Хіба не так?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page