Ліно, я тут знайшла в твоїй шафі якісь старі непотрібні речі. Сукня якась. Викинула. Фотографії. Теж на смітник — що з ними возитися? — сказала свекруха, навіть не соромлячись. Ліна стояла, як вкопана, не могла повірити, що мати чоловіка рилася в її речах
— Андрію, ти зовсім за дружиною своєю не слідкуєш! — голос Віри почувся крізь шум на кухні. Ліна застигла, тримаючи в руках ложку. Вона щойно закінчила готувати борщ,
Платити твоїй матері за те, що вона сидить з нашим сином? Це ж її рідний онук! Їй повинно бути соромно брати гроші за допомогу! – сказав Катерині чоловік. Вона подивилася на нього здивовано і ледь не заплакала, так стало шкода рідну матір
Ти розумієш про що говориш, Катерино? — Михайло різко звернувся до дружини. — Платити твоїй матері за те, що вона сидить з нашим сином? Це ж її рідний
Як ти могла заміж вийти? Не зрозумів, – колишній чоловік був явно здивований такими неочікуваними для нього змінами у моєму житті. Він стояв у моїх дверях з букетом квітів, сподівався, що я зараз на радощах кинуся до нього, а я сказала, що у мене немає часу, бо готую вечерю для чоловіка, який от-от має повернутися з роботи. Такого повороту колишній не очікував
– Як ти могла заміж вийти? Не зрозумів, – колишній чоловік був явно здивований такими неочікуваними для нього змінами у моєму житті. Він стояв у моїх дверях з
Слідкуй за своїм чоловіком завжди, бо як стане занадто самостійним, то залишить сім’ю, – ще колись давно на весіллі сказала мама Тетяні. Вона ще тоді посміялася з цих слів, а тепер, коли прожила в шлюбі чимало років, згадала все в деталях. Мама була тоді права, шкода, що вона не послухала її
— Я подумав, що нам треба розділити бюджет, — сказав Олексій, дивлячись на дружину. — Так буде простіше. Кожен відповідатиме за свої витрати сам. Тетяна застигла, неймовірно здивована.
В неділю зранку Микола йшов з церкви у важких роздумах, додому зовсім йти не хотілося, тому коли кум запросив його до себе на вареники, він з радістю погодився. В хаті у кума Василя смачно пахло підсмаженою цибулькою, а кума Галина вже чекала гостей за накритим столом. Все було по-недільному святково: спочатку господиня подала борщ, потім вареники з сметанкою і підсмаженою цибулькою. Квашені огірочки і шматочки сальця теж були присутні, як необхідний атрибут святкового столу
В неділю зранку Микола йшов з церкви у важких роздумах, додому зовсім йти не хотілося, тому коли кум запросив його до себе на вареники, він з радістю погодився.
Мамо, що з вами? Ви ж завжди допомагали нам! – стурбовано сказала Олена свекрусі, коли та відмовилася дати їй гроші. – Так, завжди допомагала, але тепер до мене, невістко, навіть не підходь, я за останні гроші краще в Іспанію поїду, ніж вам їх віддам
Олена стояла на кухні, схрестивши руки і вичікуючи реакцію своєї свекрухи. Її обличчя видавало невдоволення, хоча вона вже була готова до того, що Галина Іванівна відмовить. — І
Як так – у тебе гроші просто так в шухляді лежать, а твоя донька без житла, – картає мене Тетяна, дочка моя. – Це не гроші, які лежать просто так у шухляді, це мій запас на майбутнє, я до молодості не йду, і розумію, що в Італію я теж більше не поїду, а залишитися ні з чим теж не можу, – пояснюю я доньці. Але для неї це не аргумент, їй квартира потрібна, і вона не розуміє, чому я, мама, не хочу їй допомогти, якщо маю таку можливість
– Як так – у тебе гроші просто так в шухляді лежать, а твоя донька без житла, – картає мене Тетяна, дочка моя. – Це не гроші, які
Олена залишилася одна з двома дітьми, а її чоловік залишив їй лише борги. Я не можу її покинути, ти б на моєму місці зробила те ж саме, – сказав одного ранку Анні чоловік. Вона тоді ще гадки не мала, що залишиться без квартири через зовицю
Анна стояла посеред невеличкої кухні, намагаючись впоратися з емоціями, що огортали її. Вона дивилася на Ігоря, який спокійно пив каву, немов нічого не сталося. – Це жарт, Ігорю?
Я не хочу, щоб ти їхала в Італію, мамо. Ми з чоловіком самі на все заробимо, – дочка не хотіла, щоб мама заради неї псувала свої стосунки з батьком. А Вірі було соромно перед багатими сватами, що вони з чоловіком не можуть нічого дати своїй дитині. Минув час, і життя показало, що насправді краще
Ще ніколи в житті Віра так не хвилювалася. У суботу вона з чоловіком йшла в гості до майбутніх сватів, і хоч донька трохи розповідала про них, жінка не
Ви не вмієте цінувати гроші, – сказав мені італієць, з яким я приїхала на свята додому. – Оці столи, дорогі телефони, нова машина у твого зятя. Я ж розумію, що вони самі на це не заробили. Це все твої гроші. Я зніяковіла. – Але вони ж мої діти, Марко. Я хочу, щоб у них було гарне життя. – А про свою старість ти подумала? І це питання справді змусило мене задуматися над своїм майбутнім – тепер я не знаю, на кого мені ставити ставки – на дітей чи на італійця
Я ніколи не планувала залишатися в Італії назавжди. Думала, що попрацюю кілька років, допоможу дітям, а потім повернуся в Україну. Але життя розпорядилося інакше. Мені 55 років, і

You cannot copy content of this page