Головна

Життєві історії

Мамо, гроші треба, – каже мені син. – І тебе, сину, вітаю з святом! – кажу. – А цього разу на що гроші потрібні? – Я тут з Марічкою зустрівся, а вона каже, що треба обновки на Великдень. Ми з нею в магазин пішли, а тут такі ціни, що я за голову вхопився. Вибач, мамо, але без тебе ніяк не впораюсь. Дай хоча б триста євро, – просить Володимир. – Бабусю, привіт! Як справи? – махає мені у екран телефону старша внучка. Глянула я на неї, шкода мені її стало, то я і кажу сину, що добре, дам стільки, скільки треба
Життєві історії 0
– Мамо, гроші треба, – каже мені син. – І тебе, сину, вітаю з святом! – кажу. – А цього разу на що гроші потрібні? – Я тут
Не вдасться тобі це зробити, не варто ворушити минуле, – каже мені мій чоловік. – Марто, ти ж розумієш, що забагато часу пройшло. – Я все розумію, але я мушу спробувати, – кажу. – Розумієш, це ж мої батьки. – За всі роки вони стали чужими, минулого не повернеш, а розбиту вазу не склеїш, – каже чоловік. – Я не зрозуміла, ти зі мною ч ні? – питаю. – Так, Мартусю, – посміхається Олексій. Він у мене дуже хороший, і я була впевнена, що він стане на мою сторону. – Тоді слухай мене і допомагай
Життєві історії 0
– Не вдасться тобі це зробити, не варто ворушити минуле, – каже мені мій чоловік. – Марто, ти ж розумієш, що забагато часу пройшло. – Я все розумію,
Одного разу Тетяна Михайлівна, потайки від свого сина, запросила до себе невістку на чай. – Я для своєї свекрухи ніколи нічого не шкодувала, все давала їй, усім їй допомагала, а ви так добре живете, але ти мені й гривні дати шкодуєш. Ольга трохи помовчала, а потім мовила: – То може ви їй телевізор новий купували, чи в санаторій возили, що ви робили для неї таке? – Давно то було, не пам’ятаю, – Тетяна Михайлівна схвильовано відповіла
Життєві історії 0
Андрій стояв біля самого дзеркала, поправляючи свою краватку і мимохідь перевіряючи, чи добре сидить на ньому костюм. Сьогодні у нього був особливий вечір – він збирався вперше познайомити
Наталю, вже скоро два роки мине, як ти залишила мене і повернулася до батьків. Невже ти не можеш пробачити ту зраду, я ж вас дуже з донькою люблю, ви – все, що мені потрібно в цьому житті, повертайся, ми ж так щасливо жили. Ну вибач мене, благаю, – сумно сказав чоловік. Наталя підійшла до Миколи, взяла продукти і гроші, які він привіз і попрямувала до батьківської хати. Вона так багато хотіла сказати йому, але не могла, не могла
Життєві історії 0
Того недоброго дня Наталя вирішила раніше повернутися з роботи, щось не дуже добре їй було, але, щоб не турбувати чоловіка потім, вирішила забігти за маленькою донечкою в садочок.
Надійко, це ж свята. От як я маю сказати родичам, щоб вони не приїжджали? – каже мені чоловік. – Мама вже збирається до нас, в понеділок приїде.  – І що вона збирається у нас цілий тиждень робити? Великдень аж в неділю, – уточнюю я. – Так не тиждень, два тижні мама збирається у нас гостювати, – попередив чоловік. В мене слів забракло. Що я робитиму з свекрухою два тижні
Життєві історії 0
– Надійко, це ж свята. От як я маю сказати родичам, щоб вони не приїжджали? – каже мені чоловік. – Мама вже збирається до нас, в понеділок приїде.
Нещодавно мама до мене приїхала, і я ледь не розплакалася. Надворі холодно, мокро, а вона в тоненькій курточці, роззулася – ноги мокрі, бо чоботи діряві. А звідки нове взяти, якщо грошей немає. Поїхала мама додому, а я брата набрала. кажу, мамі треба купити новий одяг, адже свята йдуть, хоч куртку і взуття треба купити. І продуктів трохи кращих на свята треба мамі дати також. Я зрозуміла, що сама всі ці витрати не потягну, у мене ж своя сімʼя є, мені про дітей треба дбати. Але брат, замість того, щоб включитися, вмив руки і сказав, що це не його проблеми і йому самому важко
Життєві історії 0
– У мами фінансові проблеми, Вадиме, нам треба скинутися і допомогти мамі, – кажу. – Великдень скоро, ми не можемо її залишити. – Софіє, ти знову щось вигадуєш.
Мова йде про твого брата, рідного між іншим. Як це ти йому не допоможеш? – каже свекруха моєму чоловікові, коли ми відзначали 40-й день по батьку. Ми з Максимом разом вже 12 років, і про те, що у нього є мама, я дізналася далеко після нашого весілля. Він ніколи про неї не говорив, а я і не чіпала цю тему. Чоловік мені розповів їхню доволі сумну родинну історію, я не могла спочатку повірити, що таке взагалі буває
Життєві історії 0
– Мова йде про твого брата, рідного між іншим. Як це ти йому не допоможеш? – каже свекруха моєму чоловікові, коли ми відзначали 40-й день по батьку. Ми
Ви хочете сказати, що малі діти за годину у вас з’їли 10 літрів смородини, – незадоволено сказала невістка свекрусі. – Та вони всі кущі обірвали, я тепер не знаю з чого варення на зиму варитиму, – сумно мати відповіла. Наступного дня Петро з дружиною поїхали на ринок і купили мамі відро ягід, але цим не закінчилося все
Життєві історії 0
Минулого року Ольга Павлівна довго просила сина Петра привезти до неї на дачу онуків. – Хай хоча б два дні в мене побудуть, а то я і так
Дмитре, діти знову приходили до нас з порожніми руками, а сьогодні Вербна неділя, донька могла хоча б фруктів купити. Самі в одних брендах ходять, а батькам пачку печива шкода. Хіба вона не бачить, що ми не можемо з тобою нічого купити на пенсію одну? – сумно сказала Тетяна Петрівна чоловікові. А ввечері прийшло на картку їй 200 гривень не зрозуміло від кого, а потім жінка отримала дивну есемеску
Життєві історії 0
Тетяна Петрівна тримала в руках мереживну серветку, яку вона зв’язала всього декілька годин тому. Вона була вже давно немолодою жінкою, але енергійною. Її будинок завжди був наповнений теплом
Не приїдемо ми до вас, сил нема, – сказала сухо мені мама, коли нарешті від мене слухавку взяла. Не говорила вона зі мною більше тижня, і я відразу зрозуміла, що щось сталося, бо такого ще жодного разу не було. Виявляється, що мама образилася, коли дізналася, що моя свекруха поїхала в санаторій на відпочинок. – Звідки у свахи такі гроші? Я цікавилася, там два тижні коштує 40 тисяч гривень, – з подивом питає мене мама. Якщо чесно, то я найбільше боялася, що мама мені задасть це питання, бо брехати я не люблю, а правду казати не можу
Життєві історії 0
– Не приїдемо ми до вас, сил нема, – сказала сухо мені мама, коли нарешті від мене слухавку взяла. Не говорила вона зі мною більше тижня, і я

You cannot copy content of this page