– Надійко, це ж свята. От як я маю сказати родичам, щоб вони не приїжджали? – каже мені чоловік. – Мама вже збирається до нас, в понеділок приїде.
– І що вона збирається у нас цілий тиждень робити? Великдень аж в неділю, – уточнюю я.
– Так не тиждень, два тижні мама збирається у нас гостювати, – попередив чоловік.
В мене слів забракло. Що я робитиму з свекрухою два тижні? Але це ще були не всі сюрпризи. Виявляється, в цьому році мама чоловіка приїде не одна, а з донькою і її двома дітьми і з невісткою та сином, а у них теж є маленька дитина.
– Розумієш, Надійко, мама їм розповіла, як у нас тут все гарно, тому і сестра і брат теж хочуть приїхати подивитися, – виправдовується чоловік.
Рік тому ми переїхали у новий будинок. Дім і справді великий та шикарний, але мій чоловік не має до нього жодного відношення. Цей дім купила моя мама, яка вже 15 років заробітчанка.
Мама в Італії живе і працює, вона мені нічим не допомагала довший час, але виявилося, що вона просто гроші складає, і коли у неї зібралася необхідна сума, вона купила будинок.
Оскільки до мого чоловіка мама ставиться доволі упереджено, Сергій їй не подобається, і на це є кілька причин, мама вирішила будинок на себе записати, але оголосила, що дім наш, і ми можемо робити все, що забажаємо, але для страховки дім буде оформлений на неї.
Мого чоловіка така постановка питання дещо образила, але я йому пояснила, що мама має право так зробити, адже це її гроші. І не кожному в житті щастить отримати такий подарунок.
Сергій, начебто, заспокоївся. Але бурчати не перестає, у них з моєю мамою якась взаємна нелюбов одне до одного. Чоловік вважає, що теща-заробітчанка могла б і більше допомагати, а моя мама обурюється, чому Сергій не заробляє достатньо.
В цьому питанні я з мамою погоджуюся, бо мій чоловік і справді до роботи ставиться несерйозно. Він більше не працює, ніж працює, постійно в пошуку себе, а тим часом нам треба за щось жити.
Від Нового року чоловік сидить вдома, так і не знайшов роботу. Живемо ми за гроші моєї мами.
А тепер він ще хоче, щоб я два тижні приймала у нас його родичів. Він напевно не уявляє, скільки зараз коштує накрити святковий стіл, і яка ціна на продукти. Одне мʼясо 280-300 гривень за кілограм. А на таку кількість людей пів свині треба.
В минулому році у нас гостювала одна свекруха, мені цього вистачило, а тепер вона хоче ще й з своїми дітьми і внуками приїхати, та ще й на пів місяця.
– Я проти, щоб ти родичів Сергія у нас приймала, – заявила мені мама, коли я їй розказала про те, що задумала свекруха.
Справа в тому, що моя мама в минулому році позичила свасі тисячу євро, і та досі їй не віддала гроші.
– А що тут такого? Чого твоя мама почекати не може? Вона ж щомісяця заробляє по тисячі євро, а для моєї мами це великі гроші, – виправдовує свою маму чоловік.
Тепер я як на роздоріжжі, бо до свят залишилося мало часу, і треба щось вирішувати. Приймати свекруху і родичів чоловіка – це викинути на вітер величезну суму грошей, які чоловік навіть не заробив.
А не прийняти – це створити проблеми в сімʼї.
– Ти уже стала така як твоя мама, все грошима вимірюєш, – картає мене чоловік.
– Так, – погодилася я. – Тобі легко не вимірювати все грошима, бо ти їх не заробляєш, – відповіла з ноткою образи я.
Бо воно так і є. Чоловік не знає ціну грошам, бо нічого не заробляє, а розпоряджатися чужими грошима легко.
Я не хочу приймати в гостях його родичів. Це погано? Я не права, чи правильно роблю?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
