– Не вдасться тобі це зробити, не варто ворушити минуле, – каже мені мій чоловік. – Марто, ти ж розумієш, що забагато часу пройшло.
– Я все розумію, але я мушу спробувати, – кажу. – Розумієш, це ж мої батьки.
– За всі роки вони стали чужими, минулого не повернеш, а розбиту вазу не склеїш, – каже чоловік.
– Я не зрозуміла, ти зі мною ч ні? – питаю.
– Так, Мартусю, – посміхається Олексій. Він у мене дуже хороший, і я була впевнена, що він стане на мою сторону.
– Тоді слухай мене і допомагай. Почнемо з того, що ми поїдемо в торговий центр і купимо продукти на свята.
Олексій не сперечався, він добре знав мій характер і розумів, що я якщо вже щось задумала, то не відступлюся.
Ми поїхали в магазин, щоб належним чином підготуватися. А по дорозі я придумувала план, як зробити так, щоб в мене все вийшло. А справа була не проста – як помирити моїх батьків, які не спілкувалися 20 років.
– Ти ж розумієш, що таке буває, люди розходяться, бо розуміють, що так буде краще, така ж історія була і твоїх батьків, – спробував зробити ще один підхід до мене чоловік.
– Ти правий, але у моїх батьків дещо інша історія…
Одружилися мої батьки з великої любові. Родичі були проти їхнього весілля, перешкоджали їм у всьому, бо батько був з багатої родини, а мама з бідної.
Не зважаючи на всі перешкоди вони одружилися. Жили окремо, але моя бабуся по татовій лінії ніяк не могла змиритися з цим не рівним, на її думку, шлюбом її сина, тому постійно вставляла шпильки в стосунки моїх батьків, намагаючись їх розлучити.
Зрештою, їй це вдалося, бо був момент, коли батько поїхав на заробітки, а бабуся мамі моїй розповіла, що на чужині у батька є інша жінка, і навіть показала докази – кілька фотографій.
Мама була в такому розпачі, що коли тато приїхав додому, вона навіть не дала йому шансу хоч щось пояснити, і виставила всі його речі за двері.
Характер у мами впертий, я бачила, як вона плаче крадькома, але тата вона так і не пробачила, не зважаючи на те, що він робив багато спроб помиритися.
Вони розійшлися так, наче ніколи й не зналися. Мені мама забороняла спілкуватися з татом. А він з горя кудись поїхав в невідомому напрямку.
Коли я виросла, мама стала заробітчанкою, поїхала в Італію на заробітки. У неї було велике бажання довести колишній свекрусі, що вона теж може бути багатою, а чоловікові – що вона без нього не пропала.
Мамі це вдалося. За заробітчанські гроші вона мені шикарну квартиру купила, в якій я зараз і живу з чоловіком, а собі будинок в селі відбудувала.
Кілька років тому в село повернувся і мій батько. Він сам мене знайшов, наше спілкування відновилося. З’ясувалося, що весьсь цей час батько жив один, бо в нього нікого не було, а бабуся тоді все спеціально підставила так з тими фотографіями, щоб мама повірила, а насправді нічого такого не було.
Батька мені було дуже шкода, він такий самотній. І я бачила, що він досі маму любить, її фото стоїть у нього на видному місці, і коли він говорить про неї, то з таким трепетом і ніжністю.
Мама ж про тата всі ці роки навіть чути не хотіла, зрадником його називала. А нещодавно повернулася вона з своєї Італії і заявила, що заміж хоче виходити, бо Василь їй пропозицію зробив.
Василя я знаю, він наш давній знайомий. Але я його відверто недолюблює, він дуже любить гроші, тому я переконана, що Василь сватається до мами лише через вигоду.
От в мене і визрів план – спробувати помирити батьків. Я відчуваю, що вони досі не закінчили свої стосунки.
Надумала я в неділю на свій день народження і маму, і тата до себе запросити, але їм я не казала, що вони в мене зустрінуться.
Звичайно, що я переживала, бо з маминим характером все могло бути.
Мама і справді як побачила тата, то першою її реакцією було піти. Але я вийшла з кімнати і залишила їх самих, а коли через певний час повернулася, вони вже мило спілкувалися між собою.
Мій план спрацював, батьки помирилися і навіть зʼїхалися і знову живуть разом.
А я радію, що все так добре вийшло, і що я змогла прикластися до щастя найрідніших мені людей.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
