Життєві історії
– Ти ж маєш гроші, і можеш допомогти! Невже тобі байдуже? Адже це твій чоловік, – картає мене свекруха і її донька, які прийшли до мене просити допомоги.
Я вийшла заміж за Петра майже 10 років тому, зараз мені 33. У нас є двоє дітей, шести та чотирьох років. Я вважаю, що мені пощастило в житті,
– Ти чого ще додому не йдеш? – Та не хочу щось я туди йти і все це слухати, втомився я. Ще й теща ніяк ту квартиру нам
Мій рідний брат працює зараз на двох роботах, заробляє він 27 тисяч гривень на місяць. Але його дружині цього зовсім замало. Віра відправляє постійно Олега за кордон на
– Син у вас один, свахо, то ж ви вже не поскупіться, – каже моя тепер уже сваха Тамара. – Ми сподіваємося, що все буде саме так, як
– Петре, ну як ти не розумієш? Ми – батьки, і маємо допомагати дітям, а у них зараз проблеми, і ми не можемо їх залишити, – кажу чоловікові,
Так якось склалося в моєму житті, що в Італії працюю вже трохи більше 7-ми років. Приїхала я сюди, звичайно, зовсім не від хорошого життя. Та й, правду кажучи,
– До кінця цього місяця буду, так що, діти, чекайте, – кажу я своїй доньці по телефону, а у відповідь – мовчанка. Звичайно, це мене неабияк засмутило, бо
Коли я закінчила навчання в школі, то пішла навчатися, проживала в гуртожитку. Після навчання знайшла роботу та орендувала невеличку кімнату. Брат мій і далі жив в квартирі з
Хочу зазначити ще з початку, що бізнес-леді з мене, звісно, ніяка зовсім, виявляється! – зітхає моя знайома Зоряна. – 8 років я квартиру здаю жінці з маленькою дитиною,