Коли 15 років тому я їхала в Італію на заробітки, то позичила в односельчанки дуже велику суму грошей. Мені вони були потрібні, щоб зібрати усі необхідні документи і мати на квартиру і життя там на перший час, адже у ті роки дуже важко було знайти роботу. Тиждень-другий без роботи сиділа, розчарувалася дуже, адже гроші йшли, як вода, вже й додому стала збиратися, аж тут робота підвернулася – італійська пара шукала доглядальницю з України для мами своєї. Так і познайомилася я зі своєю сеньйорою Розою
Я 15 років тому таки зважилася і поїхала за кордон на заробітки. Повірте, тоді це не те було, що зараз, коли всі двері у світі для українців відкриті
Оксана з чоловіком в столицю жити зібралася, дуже радіють, адже вони з бідного села, перспектив немає там, а тут чоловіка на роботу беруть, ще й квартиру їм оплачуватимуть в Києві. Вони вже речі зібрали, школу дитині шукають, щасливі такі усі. Аж тут теща категорично проти: – Нікуди я вас не пущу, я в стаціонарі буду відразу, як тільки ви поїдете
А я Оксані вже більше ста разів говорила – їдь, і навіть розмов про це не може бути ніяких, – поділилася якось знайома моя 32-річна Наталя. – Думай,
Василь з самого початку був не в захваті від того, що я зібралася кудись їхати. Ми з ним разом прожили багато років, і жили добре, доньку виростили, чоловік звик, що я маю завжди бути поряд, а тут я поїхала, і так надовго. Зараз я гроші привезла, донька просить, щоб я їй їх віддала, але чоловік мій категорично проти, каже, що діти самі мають на себе заробляти
– Гроші грошима, а мені дружина потрібна. Скільки ти, Ганно, збираєшся ще там сидіти в своїй Італії? – постійно картав мене чоловік. Василь з самого початку був не
Поки мене не було, донька переїхала в нашу нову квартиру, і я не мала нічого проти. Виявляється, що останніх кілька місяців і майбутній зять вже там з нею живе, але мені нічого про це вони не говорили, я приїхала, і сама все побачила. Квартира двокімнатна, тому я сказала, що поки вони не одружені, то мають жити окремо, принаймні, на той час, поки я вдома, бо жити в одній квартирі з чужою поки-що людиною, щось мені зовсім не хочеться. – Краще б ти, мамо, не приїжджала. Якщо Олег піде від мене, я тобі цього не пробачу, – каже мені моя донька
– Краще б ти, мамо, не приїжджала. Якщо Олег піде від мене, я тобі цього не пробачу, – каже мені моя донька Ліля. Вона заміж зібралася, а я
Коли ми з Дмитром вирішили одружитися, мені було вже 44 і в мене не було дітей, тому я дуже раділа, що він мене заміж покликав. Дмитро відразу переїхав до мене в квартиру, адже житло він орендував. Я вважала наш шлюб дуже щасливим, адже про мене ніхто так не піклувався, як він, я вперше відчула, що я потрібна комусь і хтось про мене дбає. А одного разу одна жінка подзвонила мені і сказала, що мій чоловік платить малі аліменти на дитину
У мене життя, на жаль, зовсім не склалося, я дуже довгий час була самотньою. Колись у мене були щирі почуття і гарні стосунки, йшла справа до заміжжя, та
Я з чоловіком у шлюбі дуже щаслива була, все у нас добре складається, ми маємо донечку, Андрій дуже добре заробляє. Та все змінилося різко, одного вечора чоловік мене запитав: “Оксано, чому ти мою маму, свекруху свою, мамою не називаєш, а лише на ви до неї звертаєшся”
Щиро кажучи, я довго думала, перш ніж звернутися сюди, адже ситуація в мене ніби й банальна, але для мене вона дуже непроста. Не знаю, чи мені щось зможуть
Василина з чоловіком дуже погано живе вже давно, почуття всі минули, та й він до сім’ї вже не тягнеться. Та вона навіть не думає про розлучення, адже має троє дітей. А, нещодавно, одну переписку чоловіка прочитала. Тепер не розуміє в чому винна вона і чому Микола пише таке чужим людям
Криза якась у мого Миколи, чи що, не знаю навіть як все це й описати, – розповідає про свого чоловіка 43-річна моя знайома Василина. – Все йому не
Олена з Німеччини повернулася нещодавно, майже рік вдома не була, а цього разу взяла відпустку на 21 день. Спочатку вирішила до доньки поїхати, Людмила в свекрухи жила. Наготувала їй 3 тисячі євро, але про себе подумала, що ще вирішить, чи варто їх давати доньці, при зустрічі ще потрібно розібратися
Олена нещодавно приїхала з Німеччини, відпустку вона взяла на 21 день. Вона вже майже 2 роки там за кордоном працювала. Олена не жити туди поїхала, а заробляти. Вона
Роберто бачив, як Анна собі каву з морозивом шкодує купити, в одязі одному і тому самому ходить, нічого на себе не витрачає, щоб доньці більше переслати, і йому була абсолютно незрозуміла така її поведінка. Шкодував він Анну, давав на 100-200 євро більше, щоб вона хоч морозива поїла, але та вперто все доньці давала, бо їй потрібніше. А одного разу Роберто побачив, як Анна поставила слухавку після чергової розмови з донькою, і розплакалася. Аліна купила собі путівку на море за тисячу євро. А про те, щоб шукати роботу, вона навіть не думала. – Анно, виходь за мене заміж. Я останній раз пропоную, – сказав Роберто і дав три дні на роздуми
– Анно, в цьому місяці я тобі даю не тисячу євро, а тисячу двісті. І прошу тебе, не висилай всі гроші додому, залиш собі хоч трохи, – сказав
З Іспанії я з доньками говорила по телефону, але так, спитати як справи, та й на тому все. Але нещодавно дві мої доньки наполягли на тому, щоб я терміново додому їхала, бо треба вирішити одне дуже важливе питання, а вони ніяк між собою не можуть дійти згоди. Особливо на моєму приїзді наполягає старша донька, яка вважає, що з нею вчинили несправедливо, і хоче щоб я відновила справедливість, адже мова йде про мій будинок
– Ми обидві в нашому будинку не помістимося, треба щось вирішувати, мамо, – каже мені старша донька. Вона проти того, щоб моя молодша донька теж з нею жила.

You cannot copy content of this page